Боржник знає про вимогу кредитора, судовий спір або необхідність повернути борг – і раптом дарує квартиру родичу, продає автомобіль пов’язаній особі, передає ліквідне майно іншій компанії чи обтяжує його заставою. Після цього формально виявляється, що стягувати борг майже нема з чого. З’являється потреба у процедурі – оскарження фраудаторного правочину.
У такій ситуації кредитору недостатньо просто отримати рішення суду. Потрібно оцінити, куди поділося майно боржника та чи можна повернути його у майнову сферу, доступну для стягнення заборгованості.
Сам факт продажу, дарування або іншого розпорядження майном ще не робить правочин незаконним. Власник має право розпоряджатися своїм майном. Але це право не можна використовувати недобросовісно – спеціально для того, щоб унеможливити виконання зобов’язань перед кредитором.
Саме в таких ситуаціях може йтися про фраудаторний правочин – правочин, вчинений боржником на шкоду кредитору.
Велика Палата Верховного Суду у 2026 році підтвердила: кредитор може вимагати визнання такого правочину недійсним навіть тоді, коли він не був стороною договору і щодо боржника не відкрито процедуру банкрутства. Правовою основою можуть бути принцип добросовісності та заборона зловживання правом, закріплені у статтях 3 і 13 ЦК України.
Зміст
- Що таке фраудаторний правочин
- Чим фраудаторний правочин відрізняється від фіктивного
- Які правочини можуть бути фраудаторними
- Які ознаки оцінює суд
- Чи потрібно відкривати справу про банкрутство
- Хто може оспорити правочин
- Що має довести кредитор
- Які докази потрібно збирати
- Що робити кредитору
- Строки та позовна давність
- Що відбувається після визнання правочину недійсним
- Що робити, якщо майно вже перепродали
- Типові ситуації
- Типові помилки
- Коли варто звернутися до адвоката
- FAQ
Що таке фраудаторний правочин
У Цивільному кодексі України немає окремої статті з визначенням фраудаторного правочину.
Верховний Суд пояснює цю конструкцію через загальні принципи цивільного права. Спільна ознака таких правочинів – використання договору або іншої цивільно-правової конструкції для виведення майна боржника на користь інших осіб, щоб ускладнити або унеможливити виконання його зобов’язань перед кредитором.
Тобто проблема не лише в тому, що боржник відчужив актив, а в тому, чому, коли, кому і з яким майновим результатом він це зробив.
Наприклад, продаж квартири сам по собі є звичайним правочином. Але оцінка може бути іншою, якщо одночасно встановлено, що:
- у продавця вже існував значний борг;
- кредитор уже вимагав його погашення;
- квартира була одним із небагатьох ліквідних активів;
- її передали близькому родичу або пов’язаній особі;
- ціна суттєво відрізнялася від ринкової або реальна оплата не підтверджується;
- після операції майна, достатнього для виконання зобов’язань, у боржника не залишилося.
Суд оцінює не одну ознаку ізольовано, а всю сукупність обставин.
Якщо питання вже полягає саме у судовому оспорюванні договору, окремо варто врахувати загальні правила щодо визнання договорів недійсними. Фраудаторність при цьому має власну специфіку доказування.
Фраудаторний правочин і фіктивний правочин – це не одне й те саме
Цю різницю принципово не можна втрачати.
За статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який сторони вчиняють без наміру створити передбачені ним правові наслідки.
Наприклад, сторони лише оформлюють договір «для виду», але насправді не планують передавати майно або виконувати інші передбачені ним дії.
Фраудаторний правочин може, навпаки, бути цілком реально виконаний.
Майно справді переходить до іншої особи, право власності реєструється, автомобіль фактично передається, корпоративна частка змінює власника.
Проблема полягає в іншому – ці цивільно-правові дії використовуються недобросовісно на шкоду кредитору.
У 2026 році Велика Палата Верховного Суду уточнила актуальний підхід: у позаконкурсному оспорюванні не потрібно автоматично кваліфікувати один правочин одночасно як фіктивний за статтею 234 ЦК і фраудаторний через статті 3 та 13 ЦК.
Тому формула «фраудаторний правочин = фіктивний правочин» є неправильною.
Які правочини можуть бути фраудаторними
Фраудаторність не прив’язана лише до договору дарування.
Верховний Суд зазначав, що вчиненим на шкоду кредитору може виявитися як безоплатний, так і оплатний договір.
На практиці перевірки можуть потребувати:
- дарування квартири, будинку, земельної ділянки чи автомобіля;
- продаж майна близькому родичу;
- продаж активу пов’язаній компанії;
- продаж за нетипово низькою ціною;
- операція, за якою формально зазначена ціна, але фактична оплата не підтверджується;
- передання майна до статутного капіталу іншої юридичної особи;
- відчуження корпоративної частки;
- передання активу в заставу або інше обтяження;
- ланцюг кількох операцій, після якого актив опиняється у пов’язаної особи.
Але назва договору сама по собі нічого не вирішує.
Навіть звичайний договір купівлі-продажу може бути оспорюваним, якщо сукупність обставин свідчить про використання його конструкції для виведення майна на шкоду кредитору.
Які ознаки фраудаторності оцінює суд
Верховний Суд сформував низку практичних критеріїв, які допомагають оцінювати правочин.
| Ознака | Що потрібно перевірити |
|---|---|
| Момент правочину | Чи вже існував борг, вимога кредитора, позов, судове рішення або виконавче провадження |
| Контрагент | Чи є набувач родичем, учасником компанії, директором, афілійованою або іншою пов’язаною особою |
| Ціна | Чи відповідає вона ринковій вартості майна |
| Реальна оплата | Чи справді покупець сплатив заявлену суму |
| Майновий результат | Що залишилося у боржника після угоди та чи достатньо цього для виконання зобов’язань |
| Послідовність дій | Чи були інші переоформлення, застави, дарування або повторні продажі |
| Економічна логіка | Чи мав правочин нормальну господарську мету |
| Обізнаність сторін | Чи міг контрагент знати про борг, судовий спір або ризик стягнення |
Жодна з цих ознак не означає автоматичної недійсності.
Наприклад, сам факт продажу квартири сину ще не доводить фраудаторність. Так само низька ціна сама по собі не завжди встановлює недобросовісну мету.
Сильнішою позиція стає тоді, коли обставини складаються в єдину картину:
боржник знав про вимогу кредитора → вивів значущий актив → передав його пов’язаній особі → не отримав адекватної економічної компенсації → після операції можливість виконати зобов’язання суттєво зменшилася.
Чи потрібно відкривати справу про банкрутство
Ні, не завжди.
Це один із важливих висновків Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2026 року у справі № 910/6654/24.
Кредитор може оспорювати фраудаторний правочин і поза процедурою банкрутства, використовуючи загальні положення ЦК України про добросовісність і недопустимість зловживання правом.
Водночас якщо щодо боржника вже відкрита процедура банкрутства, правила суттєво відрізняються.
Стаття 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає концентрацію низки майнових спорів щодо боржника в межах справи про банкрутство.
Стаття 42 КУзПБ містить спеціальний механізм перевірки певних правочинів і майнових дій боржника.
Тому якщо щодо компанії або фізичної особи вже розпочато процедуру неплатоспроможності, перед поданням окремого позову доцільно спочатку перевірити правила юридичного супроводу банкрутства фізичних та юридичних осіб.
Отже, спочатку потрібно визначити режим спору:
поза банкрутством – позаконкурсне оспорювання;
у справі про банкрутство – конкурсне оспорювання з урахуванням спеціальних правил КУзПБ.
Механічно переносити один підхід в інший не слід.
Хто може оспорити фраудаторний правочин
Найважливіша для практики категорія – кредитор боржника.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/6654/24 підтвердила, що звернутися з позовом може заінтересована особа, яка не була стороною спірного договору, але має майнову вимогу до боржника та доводить порушення свого інтересу.
Для кредитора це означає, що відсутність його підпису під договором, за яким боржник вивів актив, сама по собі не позбавляє можливості оспорювати такий правочин.
Але перед позовом потрібно встановити:
- з якого зобов’язання виникла вимога;
- коли вона виникла;
- чи настав строк виконання;
- яким був майновий стан боржника;
- яким чином конкретний правочин вплинув на можливість отримати виконання.
У складних ситуаціях ці питання варто аналізувати разом із загальною стратегією захисту інтересів кредитора, а не окремо від основного спору про борг.
Окреме питання – можливість звернення до суду державного або приватного виконавця в інтересах стягувача. У судовій практиці це питання розвивається, тому перед побудовою процесуальної стратегії потрібно перевіряти актуальну позицію Великої Палати Верховного Суду на дату звернення.
Що має довести кредитор
Фрази «боржник переписав майно» для суду недостатньо.
Позивачу потрібно вибудувати доказову конструкцію, яка показує зв’язок:
зобов’язання боржника → оспорюваний правочин → зменшення доступних активів → шкода інтересу кредитора.
Залежно від справи потрібно встановлювати кілька блоків обставин.
1. Наявність майнової вимоги
Потрібно показати, звідки виник борг або інше зобов’язання та коли про нього знав боржник.
2. Хронологію
Що сталося раніше:
- виникнення зобов’язання;
- претензія;
- позов;
- рішення суду;
- відкриття виконавчого провадження;
- відчуження активу.
3. Наслідок правочину для майнового стану боржника
Чи залишилося після операції достатньо активів для виконання вимоги кредитора.
4. Характер відносин між сторонами
Родинні, корпоративні, управлінські та інші зв’язки можуть мати значення разом з іншими фактами.
5. Економіку операції
Чи була реально сплачена ціна, наскільки вона відповідала ринку та чи отримав боржник економічний еквівалент відчуженого активу.
6. Спрямованість поведінки на шкоду кредитору
Суд оцінюватиме всю послідовність дій, а не лише текст одного договору.
Саме тому не слід автоматично оспорювати всі договори в ланцюгу. Для кожного правочину потрібно визначити власні підстави та показати, як саме він порушує інтерес кредитора.
Які докази потрібно збирати
Конкретний перелік залежить від виду активу та структури спору.
На практиці для аналізу можуть бути потрібні:
- документи, з яких виникла вимога кредитора;
- договори позики, поставки, підряду або інші документи;
- претензії та листування з боржником;
- судові рішення;
- матеріали судового спору;
- документи виконавчого провадження;
- відомості з державних реєстрів;
- документи про право власності;
- оспорюваний договір;
- документи щодо фактичної оплати;
- матеріали щодо ринкової вартості активу;
- корпоративні дані про сторони та їхні зв’язки;
- інформація про інше майно боржника;
- документи щодо наступних перепродажів.
Особливо корисно не збирати документи хаотично, а побудувати хронологію на одній шкалі часу.
Наприклад:
виник борг → кредитор направив вимогу → подано позов → боржник відчужив квартиру → квартиру передано родичу → отримано рішення суду → відкрито виконавче провадження → активів для стягнення не виявлено.
Якщо судове рішення вже є, але виникли проблеми з фактичним стягненням, окремо слід перевірити можливості супроводу виконавчого провадження.
Що робити кредитору, якщо боржник вивів майно
Крок 1. Зафіксувати хронологію
Визначте точні дати:
- виникнення зобов’язання;
- настання строку виконання;
- вимог до боржника;
- судових процесів;
- переходу права на актив;
- відкриття виконавчого провадження.
Крок 2. Перевірити, кому передано майно
Потрібно встановити не лише першого набувача, а й поточного власника.
Це критично, якщо майно вже продавалося кілька разів.
Крок 3. З’ясувати економіку правочину
Якщо майно продали, перевіряються:
- ринкова вартість;
- ціна в договорі;
- реальність оплати;
- походження коштів;
- фактичне отримання грошей боржником;
- подальший рух отриманих коштів.
Іноді актив формально продано за нормальною ціною, але саме виконання договору ставить більше запитань, ніж його текст.
Крок 4. Перевірити майновий стан боржника після операції
Потрібно з’ясувати, що залишилося у боржника.
Якщо після продажу одного активу у нього є інше ліквідне майно, достатнє для виконання зобов’язання, це одна ситуація.
Якщо операція фактично залишила його без активів, доступних для стягнення, – інша.
Крок 5. Визначити правовий режим спору
Потрібно встановити:
- чи відкрита справа про банкрутство;
- чи триває виконавче провадження;
- чи є боржник фізичною або юридичною особою;
- який суд має розглядати спір;
- де перебуває майно;
- хто є його поточним власником.
Крок 6. Перевірити позовну давність
Це потрібно зробити ще до того, як витрачати час на довгий збір другорядних доказів.
Крок 7. Визначити правильні позовні вимоги
Необхідно подумати не лише:
«Чи можна визнати цей договір недійсним?»
А й:
«Що саме зміниться після такого рішення і чи дозволить воно реально захистити вимогу кредитора?»
Крок 8. Оцінити необхідність забезпечення позову
Якщо існує реальний ризик, що актив знову продадуть, подарують або іншим способом переоформлять, потрібно окремо оцінити підстави для забезпечення позову.
Вибір конкретного заходу залежить від майна, позовних вимог і процесуальної ситуації.
Позовна давність при оскарженні фраудаторного правочину
За загальним правилом статті 257 ЦК України позовна давність становить три роки.
Але це не означає, що в кожній справі достатньо відрахувати три роки від дати договору.
Для конкретної вимоги потрібно встановити початок перебігу позовної давності, зокрема з урахуванням того, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права та про особу, яка його порушила.
Окремо потрібно враховувати законодавчі зміни щодо перебігу строків у період воєнного стану.
З 4 вересня 2025 року набрали чинності зміни, якими виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо спеціального продовження відповідних строків.
Тому станом на 2026 рік не можна автоматично виходити з тези:
«Поки діє воєнний стан, позовна давність не спливає».
Для старих спорів строк потрібно рахувати індивідуально з урахуванням редакцій законодавства, які діяли в різні періоди.
Також не слід плутати загальну позовну давність із трирічним періодом, передбаченим статтею 42 КУзПБ для певних правочинів боржника.
Це різні юридичні конструкції.
Що відбувається після визнання фраудаторного правочину недійсним
Для кредитора мета спору зазвичай не полягає в тому, щоб просто отримати рішення суду зі словами:
«Договір недійсний».
Практичне завдання – відновити можливість задоволення вимоги кредитора за рахунок майна боржника.
Тому ще до подання позову потрібно зрозуміти:
- де зараз перебуває актив;
- кому він належить;
- чи є подальші договори;
- чи накладені обтяження;
- чи можна після задоволення позову реально звернути стягнення;
- чи потрібні додаткові вимоги.
Якщо актив досі перебуває у першого набувача – це одна процесуальна ситуація.
Якщо нерухомість уже кілька разів перепродана – інша.
Якщо йдеться про корпоративні права, заставу, внесення активу до статутного капіталу чи іншу складну операцію – стратегія також може відрізнятися.
Саме тому вимогу про визнання правочину недійсним потрібно аналізувати разом із наслідками, яких кредитор насправді хоче досягти.
Що робити, якщо майно вже перепродали іншій особі
Це одна з найскладніших ситуацій.
Визнання першого фраудаторного правочину недійсним не означає автоматичного права забрати майно у будь-якого наступного власника.
Якщо наступний набувач не був пов’язаний із боржником, не знав і об’єктивно не повинен був знати про недобросовісну схему, суду може знадобитися окремо оцінювати його добросовісність.
Тому перед позовом потрібно встановити весь ланцюг:
боржник → перший набувач → другий набувач → поточний власник.
Для кожної ланки варто перевірити:
- родинні зв’язки;
- корпоративні зв’язки;
- дату придбання;
- ціну;
- спосіб оплати;
- обізнаність про судовий спір;
- швидкість повторного продажу;
- інші нетипові обставини.
Якщо предметом спору є квартира, будинок, земельна ділянка або інша нерухомість, може також знадобитися окремий аналіз прав поточного власника та способу витребування активу. У цьому контексті на сайті є окремий напрям щодо юридичного захисту в спорах з нерухомістю.
Чим довший ланцюг перепродажів, тим важливіше визначити правильний спосіб захисту до подання позову, а не після першої відмови суду.
Типові ситуації
Ситуація 1. Квартиру подарували родичу після вимоги повернути борг
Наприклад, уявімо: кредитор вимагає повернути значну позику.
Через кілька тижнів боржник безоплатно передає свою квартиру близькому родичу, а іншого ліквідного майна у нього майже немає.
Тут потрібно перевірити:
- дату виникнення боргу;
- дату вимоги кредитора;
- момент дарування;
- майновий стан до і після операції;
- характер зв’язку між сторонами.
Саме по собі споріднення не доводить фраудаторність, але разом з іншими обставинами може мати суттєве значення.
Ситуація 2. Майно «продали», але оплата не підтверджується
Наприклад, компанія вже має прострочений борг і судовий спір.
Після цього вона продає обладнання своєму учаснику.
Договір формально оплатний, однак банківські документи не підтверджують реального надходження всієї ціни.
У такій ситуації важливо досліджувати:
- текст договору;
- фактичні платежі;
- ринкову вартість обладнання;
- джерело коштів покупця;
- майновий стан компанії після відчуження.
Ситуація 3. Квартиру перепродали третій особі
Боржник спочатку передає квартиру пов’язаній особі, а через кілька місяців вона продає її іншому покупцю.
Тут недостатньо зосередитися лише на першому договорі.
Потрібно встановити:
- хто є власником зараз;
- як швидко відбулося повторне відчуження;
- якою була ціна;
- чи була реальна оплата;
- чи був кінцевий набувач добросовісним.
Від цього може залежати можливість фактичного повернення активу.
Ситуація 4. Правочин укладено перед банкрутством
Компанія за два роки до відкриття справи про банкрутство передає цінний актив пов’язаній компанії на економічно сумнівних умовах.
У такій ситуації потрібно перевіряти не лише загальні положення ЦК України про недобросовісну поведінку, а й спеціальні правила КУзПБ.
Перед поданням окремого позову потрібно встановити, чи має відповідний спір розглядатися саме в межах справи про банкрутство.
Ситуація 5. Рішення суду є, але виконувати його нема за рахунок чого
Кредитор уже виграв справу. Відкрито виконавче провадження, однак виконавець не знаходить майна боржника.
Згодом з’ясовується, що незадовго до цього боржник відчужив автомобіль, квартиру або корпоративну частку.
У такій ситуації доцільно аналізувати фраудаторний правочин разом із матеріалами виконавчого провадження, оскільки саме вони можуть містити важливу інформацію про відсутність активів та дії з їх пошуку.
Типові помилки при оскарженні фраудаторного правочину
Вважати будь-який продаж після виникнення боргу фраудаторним
Боржник не втрачає автоматично право розпоряджатися майном.
Потрібна сукупність обставин, яка підтверджує недобросовісність та шкоду інтересу кредитора.
Автоматично посилатися лише на статтю 234 ЦК України
Фраудаторність і фіктивність – різні юридичні конструкції.
Їх не слід механічно змішувати.
Доводити лише спорідненість сторін
Продаж квартири родичу може викликати запитання, але спорідненість сама по собі ще не доводить фраудаторність.
Потрібно досліджувати час, ціну, оплату, майновий стан та інші обставини.
Не перевірити, кому належить актив зараз
Позов проти першого набувача може не вирішити проблему, якщо майно давно відчужено іншій особі.
Не продумати наслідки недійсності
Судовий спір має вести до практичного захисту інтересу кредитора, а не лише до декларативного рішення.
Плутати три роки за статтею 42 КУзПБ із позовною давністю
Це різні правові питання.
Ігнорувати виконавче провадження
Документи виконавця можуть бути важливими для встановлення того, що у боржника відсутнє інше майно та що виконання рішення фактично ускладнене.
Звертатися до суду без повної картини руху майна
Якщо актив уже пройшов через кількох власників, потрібно спочатку встановити весь ланцюг операцій.
Коли варто звернутися до адвоката
Допомога особливо доречна, якщо:
- боржник відчужив основні активи;
- актив уже кілька разів перепроданий;
- набувачем є пов’язана компанія або родич;
- потрібно встановити реальність оплати;
- щодо боржника відкрита справа про банкрутство;
- одночасно триває виконавче провадження;
- наближається можливий строк позовної давності;
- потрібно визначити належний спосіб захисту;
- є ризик наступного переоформлення майна.
Залежно від конкретних обставин юридична робота може включати аналіз структури боргу, руху активів та оспорюваних правочинів, побудову хронології, оцінку доказів, підготовку процесуальних документів і представництво у спорі.
Якщо основне питання – захист майнової вимоги та дії проти боржника, дивіться також юридичні послуги для кредиторів.
Якщо боржник уже відчужив майно або є ризик його подальшого переоформлення, можна звернутися до АО «Максимальний захист» для первинної оцінки ситуації:
Телефон: +38 (097) 888-99-77
Або напишіть нам у месенджер – ми оперативно відповімо
Viber, WhatsApp, Telegram
Соцмережі: Facebook | Instagram
FAQ
Чи потрібно спочатку отримати рішення суду про стягнення боргу?
Не в кожній ситуації.
Актуальна практика Верховного Суду допускає можливість оспорювання фраудаторного правочину кредитором, який має майнову вимогу та доводить порушення свого інтересу.
Тому остаточне рішення про стягнення не варто подавати як універсальну обов’язкову передумову для кожного такого спору.
Конкретний статус вимоги потрібно аналізувати окремо.
Чи можна оспорити дарування квартири родичу?
Так, якщо сукупність обставин свідчить, що дарування було використане на шкоду кредитору.
Але сам факт дарування родичу ще не гарантує задоволення позову.
Важливими будуть:
- дата операції;
- момент виникнення боргу;
- майновий стан боржника;
- відсутність іншого майна;
- поведінка сторін до і після правочину.
Чи може звичайний договір купівлі-продажу бути фраудаторним?
Так.
Фраудаторним може бути не лише дарування.
Для оплатного договору можуть оцінюватися момент його укладення, особа покупця, ціна, реальність оплати та майнові наслідки для боржника.
Чи можна повернути квартиру, якщо її вже перепродали?
Залежить від обставин наступного придбання.
Недійсність першого договору не означає автоматичного повернення майна від будь-якого наступного власника.
Окремо потрібно досліджувати його добросовісність та вибирати належний спосіб захисту.
Який строк для оскарження фраудаторного правочину?
Загальна позовна давність за ЦК України становить три роки, але початок і перебіг строку залежать від конкретних обставин.
Для спорів, строк за якими почався до змін законодавства щодо воєнного стану, розрахунок потрібно проводити індивідуально.
Чи потрібно відкривати банкрутство, щоб оспорити фраудаторний договір?
Ні.
Верховний Суд підтвердив можливість позаконкурсного оспорювання.
Але якщо справа про банкрутство вже відкрита, потрібно застосовувати спеціальні правила Кодексу України з процедур банкрутства.
Чи допоможе виконавче провадження знайти докази фраудаторності?
Може допомогти.
Матеріали виконавчого провадження можуть підтверджувати:
- відсутність майна;
- результати його розшуку;
- дату відкриття провадження;
- арешти;
- інформацію про активи;
- фактичні труднощі з виконанням рішення.
Але наявність виконавчого провадження сама по собі не доводить недійсність конкретного договору.
Офіційні джерела
- Цивільний кодекс України
- Кодекс України з процедур банкрутства
- Закон України № 4434-IX від 14.05.2025
- Закон України № 3985-IX від 19.09.2024
- Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 910/6654/24
- Постанова Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 693/624/19
- Постанова Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 924/408/21
- Постанова Верховного Суду від 14.08.2024 у справі № 504/112/22
Перевірено станом на 01.09.2026
УВАГА! Матеріали сайту носять виключно інформаційний та загальноосвітній характер. Вони не є індивідуальною юридичною консультацією, правовим висновком чи рекомендацією щодо дій у конкретній ситуації. Законодавство та обставини справи можуть змінюватись, тому перед прийняттям юридично важливих рішень рекомендуємо звернутися до адвоката для аналізу ваших документів та фактичних обставин.