Київський апеляційний суд
03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 2-А
Особа, яка подає апеляційну скаргу (позивач за первісним позовом):
___________________________________
РНОКПП: _______________
Зареєстроване місце проживання: _________________
______________________________________________
Тел.: ________________________
Електронна пошта: ______________________
Відомості щодо наявності електронного кабінету в ЄСІТС
Електронний кабінет: відсутній
Представник позивача:
Адвокатське об’єднання «Максимальний захист»
в особі адвоката ______________________________
Поштова адреса: 02090, м. Київ, вул. В. Сосюри,
буд. 5, оф. 304
Тел.: _____________________
Електронна пошта: ____________________________
Електронний кабінет: наявний
Інші учасники справи:
Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю _______________________________
Код ЄДРПОУ: _______________
Місцезнаходження: ____________________________
Тел.: ___________________
Адреса електронної пошти: _____________________
Електронний кабінет: наявний
Відповідач 2: ______________________________
РНОКПП: ___________________
Місце проживання: ____________________________
Тел.: ______________________
Електронна пошта: _________________________
Електронний кабінет: відсутній
Справа № ___/______/__
Суддя: _______________
ДОПОВНЕННЯ ДО АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від ___ травня 2024 року по справі № ___/_____/__
На розгляді Київського апеляційного суду перебуває апеляційна скарга ______________________________________ (далі – Позивач) на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від __ травня 2024 року по справі № ___/_____/__ за позовом ______________________________________ до Товариства з обмеженою відповідальністю ______________________________________ (далі – Відповідач 1) та ______________________________________ (далі – Відповідач 2) про визнання недійсним договору іпотеки, визнання припиненою іпотеки, скасування заборони на нерухоме майно та скасування державної реєстрації іпотеки домоволодіння.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції Позивач подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 1 статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду – протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Крім того, відповідно до ч. 1 статті 364 ЦПК України особа, яка подала скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
На момент подання апеляційної скарги до суду, стороні Позивача не вручалась копія повного тексту оскаржуваного судового рішення.
__ вересня 2024 року на електронну пошту представника позивача надійшла копія повного тексту оскаржуваного рішення суду, у зв’язку з чим сторона Позивача вважає за необхідне скористатись наданим їй правом та доповнити подану апеляційну скаргу з урахуванням аргументації суду першої інстанції, наведеної в оскаржуваному судовому рішенні.
Оскільки повний текст рішення суду був надісланий представнику Позивача лише __.__.2024 року, вважаємо, що існують поважні причини для поновлення строку на подання доповнень до апеляційної скарги.
Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, судом першої інстанції в ході розгляду справи було встановлено, що всупереч ч. 1 статті 81 ЦПК України представник відповідача ________________ не подав жодного доказу на підтвердження того, що позивач надав ________________ нотаріально засвідчену згоду на передання в іпотеку домоволодіння та земельної ділянки по вул. _____________________. Тому очевидно, що договір іпотеки № _________ від __ грудня 20__ року був укладений з порушенням вимоги, передбаченої ч. 3 статті 65 СК України та абз. 3 ч. 2 статті 369 ЦК України.
Враховуючи зазначене, в ході розгляду справи суд визнав доведеними підстави заявленого позову стосовно того, що належне Позивачу на праві спільної сумісної власності з Відповідачем 2 майно, було передане в іпотеку за відсутності згоди Позивача.
В той же час відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції обґрунтував тим, що в заяві _____________________ про надання іпотечного кредиту від __.__.20__ року міститься підпис Позивача. Ця обставина, на думку суду, свідчить про те, що Позивачу було відомо про іпотечний договір ще станом на день його укладення. За висновком суду першої інстанції, вказані обставини свідчать про те, що строк позовної давності для оспорювання дійсності договору іпотеки розпочався ще __ грудня 20__ року, тобто в день його укладення, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про пропуск Позивачем трирічного строку позовної давності, що згідно ч. 4 статті 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову.
Крім того судом було також вказано про те, що пред’явлення Позивачем вищевказаного позову спрямовано виключно на уникнення звернення стягнення на домоволодіння та земельну ділянку по вул. _______________________________________ в рахунок погашення боргу за договором про надання споживчого кредиту, що не ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності, а також суперечать принципу обов’язковості судового рішення, передбаченому п. 7 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, адже ухвалою Апеляційного суду Київської області від __.__.20__ року було залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду від __ жовтня 20__ року, яке набрало законної сили та є обов’язковим для виконання.
У зв’язку з цим суд також зробив висновок про відсутність підстав для визнання недійсним договору іпотеки № ____ від __.__.20__ року, визнання припиненою іпотеки домоволодіння, а також скасування запису про іпотеку № _________ від __.__.20__ року в Державному реєстрі речових прав та запису про заборону на нерухоме майно № _______ від __ грудня 20__ року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.
Позивач вважає, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог з огляду на нижченаведені підстави.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від – _.__.20__ року по справі № ____/__/__, яка також неодноразово викладалась і в інших судових рішеннях, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. З огляду на ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, про захист якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Як було встановлено в ході розгляду справи, договір іпотеки № ______ від __ грудня 20__ року був укладений з порушенням вимоги, передбаченої ч. 3 статті 65 СК України та абз. 3 ч. 2 статті 369 ЦК України, про що судом першої інстанції вказано в оскаржуваному рішенні.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що спірний договір порушує права Позивача, оскільки був укладений без його згоди.
В той же час, суд дійшов висновку про те, що Позивачем пропущений строк позовної давності 3 роки, встановлений для пред’явлення вимоги про визнання спірного договору недійсним.
Позивач вважає, що суд безпідставно застосував строки позовної давності та відмовив у задоволенні усіх заявлених позовних вимог, оскільки не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від __ квітня 20__ року по справі № ___/____/__ для ефективного захисту прав володіючого власника нерухомого майна, щодо якого до Реєстру незаконно внесено запис про право іпотеки іншої особи, з якою власник не перебував у зобов`язальних відносинах, має застосовуватись негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні власником права розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України) з яким власник може звернутись, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про скасування державної реєстрації права іпотеки зазначеної особи.
Позовна давність до такого позову не застосовується, а судове рішення про його задоволення, яке набрало законної сили, є підставою для державної реєстрації відомостей про припинення незаконно зареєстрованого за відповідачем права іпотеки, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїм нерухомим майном.
При цьому оспорювання ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного нерухомого майна або документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію права іпотеки за відповідачем, не є ефективним способом захисту прав власника від описаного вище порушення.
При цьому, згідно цієї ж постанови Верховного Суду, відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Диспозитивність – це один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача.
Разом із цим надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог суперечить завданню цивільного судочинства, яким відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Якщо позивач заявляє вимогу, яка за належної інтерпретації може ефективно захистити його порушене право, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, оскільки це призведе до необхідності повторного звернення позивача до суду за захистом його прав (які за наведених умов могли бути ефективно захищені), що не відповідатиме принципам верховенства права та процесуальної економії (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 117-118 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).
У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (підпункт 11.12) та від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).
З пред’явленого Позивачем позову вбачається, що, окрім вимоги про визнання недійсним Договору іпотеки № ________ від __.__.20__ року, останній просив суд також
- визнати припиненою іпотеку житлового будинку з надвірними будівлями та майнових прав на земельну ділянку, які знаходяться за адресою – Київська область, _______________________________, яка була зареєстрована на підставі Договору іпотеки № _______ від __.__.20__ року;
- скасувати заборону на нерухоме майно, зареєстровану __.__.20__ року за номером __________;
- скасувати державну реєстрацію іпотеки домоволодіння, яке знаходиться за адресою – Київська область, _______________________________________ (номер запису про іпотеку ________ від __.__.20__ року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № __________ від __.__.20__ року, державний реєстратор приватний нотаріус ___________________________________).
Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовував також тим, що зареєстровані обтяження порушують його права на мирне володіння належним йому майном, оскільки перешкоджають позивачу в реалізації своїх прав власності, зокрема, правомочностей стосовно можливості співвласника розпоряджатись належною йому у майні часткою, як це передбачено положеннями ст. 361 ЦК України.
Таким чином, Позивачем було заявлено не лише вимогу про визнання недійсним договору іпотеки, але й вимоги про скасування державної реєстрації іпотеки.
Згідно з вищезазначеними висновками Великої Палати Верховного Суду, саме вимога про скасування державної реєстрації іпотеки є належним способом захисту порушених прав Позивача. Зазначена вимога відноситься є негаторною і на неї не розповсюджується позовна давність.
В свою чергу, дійшовши висновків про пропуск Позивачем строків позовної давності за вимогою про визнання договору іпотеки недійсним, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не навів жодного обґрунтування стосовно того, на якій підставі він застосував позовну давність також і щодо інших заявлених позовних вимог, зокрема і до вимоги про скасування державної реєстрації іпотеки, яка, як встановив суд, була зареєстрована на підставі договору іпотеки, що укладений з порушенням вимог законодавства.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які не підлягали застосуванню у даному випадку, а саме ч. 1 статті 261, ч. 4 статті 267 ЦК України, оскільки частина заявлених Позивачем вимог були негаторними, а отже на них не розповсюджується позовна давність.
Крім того, вважаємо, що суд першої інстанції припустився також порушення норм процесуального права, оскільки визнав встановленими обставини, які не підтверджені належними доказами.
Зокрема, судом було встановлено факт обізнаності Позивача про укладення Відповідачами спірного договору іпотеки лише на тій підставі, що в заяві _____________________ про надання іпотечного кредиту від __ грудня 20__ року міститься підпис Позивача. Лише на підставі цієї обставини, а також висновків суду про характер сімейних правовідносин, які існують між подружжям, судом було встановлено презумпцію обізнаності одного з подружжя про укладення договорів іншим з подружжя.
Згідно ч. 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
В ході судового розгляду Відповідачем-2 – _____________________ був визнаний той факт, що вона не повідомляла Позивача про укладення нею спірного договору іпотеки і не отримувала його згоди на укладення вказаного договору.
Крім того, заява, яка, згідно висновків суду, свідчить про обізнаність Позивача про існування договору іпотеки, не містить у своєму змісті будь-якої інформації про конкретно визначене майно, яке має бути передане банку в якості забезпечення виконання кредитного договору за договором іпотеки. У заяві взагалі не згадується будь-яке нерухоме майно, на яке банк матиме право звернути стягнення в майбутньому.
В порушення вищезазначених норм процесуального права, судом було встановлено факт обізнаності Позивача про існування договору іпотеки на підставі припущень та недопустимих доказів, в результаті чого було безпідставно застосовано позовну давність також і до вимог про визнання недійсним договору іпотеки.
Таким чином, судом було допущене порушення норм процесуального права, що потягло за собою ухвалення неправильного рішення.
Крім цього, вважаємо безпідставними висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача, оскільки пред’явлення позову спрямовано виключно на уникнення звернення стягнення на домоволодіння та земельну ділянку по вул. _______________________________________ в рахунок погашення боргу за договором про надання споживчого кредиту, що не ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності, а також суперечать принципу обов’язковості судового рішення, передбаченому п. 7 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, адже ухвалою Апеляційного суду Київської області від __.__.20__ року було залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду від __ жовтня 20__ року, яке набрало законної сили та є обов’язковим для виконання.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від __.__.20__ року, на яке посилається суд, з _____________________ було стягнуто заборгованість за кредитним договором, однак питання про звернення стягнення на іпотечне майно судом у даній справі не вирішувалося.
Принцип обов’язковості судового рішення, на який посилається суд першої інстанції, не може втілюватися в життя за рахунок майна Позивача, яке передане в іпотеку без його згоди. До того ж Позивач не був залучений до участі у справі про стягнення заборгованості з Відповідача 2 за кредитним договором.
До того ж, висновки суду про те, що позов, поданий Позивачем, спрямований на уникнення звернення стягнення на майно, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Більше того, суд сам дійшов висновку, що договір іпотеки, який оскаржував Позивач, був укладений з порушенням вимог законодавства, а отже обтяження майна порушує права Позивача, у зв’язку з чим твердження суду про безпідставність позовних вимог Позивача та їх спрямованість на уникнення виконання рішення суду у справі, до участі в якій Позивач навіть не залучався, є необґрунтованими.
Згідно частини 1 та 2 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
В порушення вищезазначених приписів, суд першої інстанції, приймаючи рішення, а також дійшовши висновків про порушення прав Позивача, керувався не принципом верховенства права, а принципом обов’язковості рішення суду у справі, в якій Позивач навіть не брав участі, та у якій не вирішувалось питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В той же час в матеріалах справи міститься також інше рішення, якому суд не надав належної оцінки.
Зокрема, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від __.__.20__ року у справі № ___/_____/_____ було відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «______________ Банк» до _____________________ про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність.
Зазначене рішення було залишено в силі судом апеляційної інстанції.
Таким чином, на даний момент правові підстави для звернення стягнення на майно, що було передано в іпотеку відсутнє.
Судом першої інстанції не було надано жодної оцінки вищезазначеним доказам, які містяться в матеріалах справи, в результаті чого суд дійшов необґрунтованих висновків про те, що позовні вимоги, заявлені Позивачем, спрямовані на уникнення звернення стягнення на іпотечне майно.
Пунктом 2 ч. 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Пунктами 2, 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України визначається, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
- порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно частини 2 статті 376 ЦПК України Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв’язку з тим, що суд першої інстанції встановив факт обізнаності Позивача про існування договору іпотеки та пропуску ним позовної давності за відсутності в матеріалах справи будь-яких належних доказів, які б підтверджували вказаний факт.
Крім цього, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права в результаті неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм.
Зокрема, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин приписи ч. 1 статті 261 та ч. 4 статті 267 ЦК України, які не підлягали застосуванню, оскільки Позивачем був заявлений негаторний позов.
Крім того, вважаємо, що суд першої інстанції припустився також порушення норм процесуального права, оскільки визнав встановленим факт обізнаності Позивача про існування договору іпотеки за відсутності належних доказів, що є порушенням ч. 6 статті 81 ЦПК України, а також не врахував, що Відповідач 2 визнала факт того, що вона не повідомляла Позивача про існування договору іпотеки, чим порушив ч. 1 статті 82 ЦПК України, що призвело до ухвалення неправильного рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 42, 43, 58, 60, 62, 64, 351, 352, 354, 355, 356, 364, 374, 376 ЦПК України, –
ПРОСИМО СУД:
- Поновити позивачу строк для подання доповнень до апеляційної скарги.
- Скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від __ травня 20__ року по справі № ____/_______/__.
- Ухвалити по справі № ___/______/__ нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ______________________________________ задовольнити в повному обсязі, а саме:
- Визнати недійсним Договір іпотеки № ______ від __.__.20__ року, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «____________», код ЄДРПОУ ______ та ________________________, РНОКПП __________________, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ____________________________, зареєстрований в реєстрі за № _____.
- Визнати припиненою іпотеку житлового будинку з надвірними будівлями та майнових прав на земельну ділянку, які знаходяться за адресою – Київська область, _______________________________________ , яка була зареєстрована на підставі Договору іпотеки № _______ від __.__.20____ року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «______________», код ЄДРПОУ ____________________ та ___________________________, РНОКПП _________________, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області _____________, зареєстрований в реєстрі за № _______.
- Скасувати заборону на нерухоме майно, зареєстровану __.__.20___ року за номером _________ Приватним нотаріусом _________________ на підставі договору іпотеки _______ від __.__.20__ року.
- Скасувати державну реєстрацію іпотеки домоволодіння, яке знаходиться за адресою – Київська область, _______________________________________ (номер запису про іпотеку ___________ від __.__.20__ року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № _____________ від __.___.20____ року, державний реєстратор приватний нотаріус _________________________________).
- Стягнути з Відповідачів на користь Позивача понесені судові витрати.
Додатки:
- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю – на 1 арк.;
- ордер на надання правничої допомоги – на 1 арк.;
- докази отримання копії повного тексту рішення суду – на 1 арк.;
- копія повного тексту рішення суду – на _ арк.;
- докази направлення доповнень на адресу інших учасників справи (для суду).
_______ вересня 2024 року
Представник позивача __________ ______________