Дезертирство

Дезертирство в умовах війни: коли відсутність стає злочином і як захистити свої права

Телефон дзвонить уночі. Незнайомий номер. “Ваш син/чоловік/брат у розшуку за підозрою в дезертирстві”. Серце завмирає. Ви не розумієте: він просто поїхав додому на кілька днів, бо не витримав психологічно. Або не повернувся після лікування, бо лікарі сказали, що потрібен ще час на відновлення. Або не з’явився на нове місце служби, бо не отримав наказ. А тепер йому загрожує від 5 до 12 років в’язниці за статтею 408 Кримінального кодексу України.

У 2024-2025 роках проблема дезертирства та самовільного залишення частини набула масштабів епідемії. За даними Офісу Генерального прокурора, з початку повномасштабної війни до вересня 2024 року зареєстровано майже 60 тисяч кримінальних проваджень за статтею 407 КК (СЗЧ) та понад 29 тисяч за статтею 408 (дезертирство). Лише за перші чотири місяці 2024 року відкрито 10 584 справи про СЗЧ та 7 306 про дезертирство.

Але цифри не розповідають головного: за кожним провадженням стоїть людина. Військовослужбовець, який втратив сили, зламався психологічно, не витримав постійного перебування під обстрілами. Чоловік, який поїхав додому до хворої матері і не встиг повернутися. Солдат, який прийняв неправильне рішення в стані паніки. І тепер усі вони стоять перед вибором: продовжувати ховатися або повернутися і прийняти відповідальність.

Що робити, якщо вас або вашу близьку людину звинувачують у дезертирстві? Як відрізнити СЗЧ від дезертирства? Чи можна уникнути покарання? І найголовніше: чи є шанс повернутися до служби без кримінального переслідування?

Наші послуги

Адвокатське об’єднання “Максимальний захист” спеціалізується на захисті військовослужбовців у справах про дезертирство та самовільне залишення частини:

Представництво в кримінальному провадженні за статтею 408 КК України на всіх стадіях від повідомлення про підозру до касаційного оскарження. Ми знаємо специфіку військових кримінальних справ, розуміємо психологію суддів та військових прокурорів.

Захист у справах за статтею 407 КК (самовільне залишення частини) з метою кваліфікації дій як менш тяжкого злочину. Правильна кваліфікація може зменшити покарання з 12 років до 3 років.

Супровід під час добровільного повернення до військової частини. Допомагаємо мінімізувати ризики при поверненні, координуємо дії з командуванням та слідчими органами.

Консультування щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності за першу СЗЧ або дезертирство. Роз’яснюємо умови амністії та процедуру добровільного повернення.

Збір та оформлення доказів відсутності умислу на повне ухилення від служби. Доводимо, що військовослужбовець мав намір повернутися, а не дезертирувати назавжди.

Підготовка пом’якшуючих обставин: психологічні травми, ПТСР, важкий стан здоров’я, сімейні обставини. Залучаємо психологів, лікарів, експертів для підтвердження.

Представництво інтересів під час досудового розслідування у ДБР та військовій прокуратурі. Контролюємо законність дій слідчих, запобігаємо порушенням прав.

Захист від необґрунтованої перекваліфікації СЗЧ на дезертирство. Спростовуємо докази прокурору щодо наявності наміру ухилитися від служби назавжди.

Оскарження вироків у справах про військові злочини в апеляційній та касаційній інстанціях. Боремося за пом’якшення покарання або виправдання.

Супровід під час укладення угоди про визнання винуватості для зменшення покарання на третину. Якщо немає шансів на виправдання, мінімізуємо термін ув’язнення.

Захист від незаконного оголошення в розшук та блокування виїзду за кордон.

Оскаржуємо неправомірні дії командування та правоохоронних органів.

Консультування щодо процедури звільнення з військової служби після відбуття покарання. Допомагаємо з оформленням документів та захистом прав після завершення справи.

Представництво в цивільних спорах про поновлення на службі або виплату грошового забезпечення. Захищаємо трудові та соціальні права військовослужбовців.

Психологічна підтримка та супровід родин військовослужбовців, які перебувають під слідством. Допомагаємо близьким зрозуміти ситуацію та діяти правильно.

Експертна оцінка перспектив справи та розробка індивідуальної стратегії захисту. Аналізуємо всі обставини, оцінюємо докази, будуємо план дій.

Допомога у збиранні характеристик від командирів та побратимів для пом’якшення покарання. Позитивні відгуки можуть суттєво вплинути на рішення суду.

Захист від дисциплінарних стягнень під час досудового розслідування. Не дозволяємо командуванню додатково карати військовослужбовця до вироку суду.

Супровід при поверненні з лікування або відпустки для запобігання звинуваченню в СЗЧ. Попереджуємо проблеми, консультуємо, як діяти правильно.

Представництво інтересів під час службового розслідування в частині до передачі справи до ДБР. На початкових етапах ще можна вплинути на хід справи.

Що таке дезертирство: юридичне визначення та суть злочину

Стаття 408 Кримінального кодексу України має чітку, але сувору назву: “Дезертирство”. За нею карають військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину або місце служби з метою ухилитися від військової служби, а також тих, хто не з’явився на службу з тією самою метою при призначенні, переведенні, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.

Ключова відмінність дезертирства від самовільного залишення частини (СЗЧ) полягає в меті. Якщо при СЗЧ військовослужбовець тимчасово залишає частину, але має намір повернутися, то при дезертирстві особа має намір ухилитися від служби назавжди. Не на тиждень, не на місяць, а взагалі звільнитися від військового обов’язку.

Дезертирство може проявлятися у двох формах. Перша активна форма: військовослужбовець фактично залишає розташування військової частини без дозволу з метою більше не повертатися. Друга пасивна форма: особа не з’являється на нове місце служби при призначенні або переведенні, не повертається з відпустки, відрядження або з лікувального закладу, маючи намір уникнути подальшої служби.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли військовослужбовець фактично залишив частину (у першій формі) або коли закінчився строк, до якого він мав з’явитися (у другій формі). При цьому фактичний термін відсутності може не перевищувати навіть однієї доби. Верховний Суд неодноразово наголошував: для кваліфікації як дезертирства не має значення, скільки днів особа була відсутня. Важливий лише намір ухилитися від служби назавжди.

Суб’єктивна сторона дезертирства завжди характеризується прямим умислом та спеціальною метою. Військовослужбовець розуміє, що діє незаконно, усвідомлює, що порушує військову дисципліну, і свідомо бажає ухилитися від виконання військового обов’язку. Якщо наміру ухилитися назавжди немає, дії кваліфікуються як СЗЧ (стаття 407 КК), а не дезертирство.

Чотири частини статті 408: від базового складу до особливо тяжкого злочину

Стаття 408 КК України має чотири частини, кожна з яких передбачає різний ступінь тяжкості та різне покарання.

Частина перша: базовий склад дезертирства (мирний час). Дезертирство без обтяжуючих обставин каралося позбавленням волі на строк від двох до п’яти років. Однак з введенням воєнного стану ця частина практично не застосовується, оскільки всі випадки дезертирства під час війни автоматично кваліфікуються за частиною четвертою.

Частина друга: кваліфікований склад. Дезертирство зі зброєю, що надана для виконання службових обов’язків, або вчинене за попередньою змовою групою осіб. Покарання від п’яти до десяти років позбавлення волі. Дезертирство зі зброєю становить підвищену небезпеку, оскільки військовослужбовець може використати зброю для вчинення інших злочинів або передати її злочинцям.

Частина третя: особливо кваліфікований склад (до воєнного стану). Дезертирство, вчинене в бойовій обстановці. До введення воєнного стану це була найтяжча частина статті з покаранням від п’яти до десяти років.

Частина четверта: дезертирство в умовах воєнного стану. Це найтяжча частина, яка була введена Законом №194-VIII від 12.02.2015. Покарання: позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років. Саме за цією частиною зараз кваліфікується абсолютна більшість випадків дезертирства з початку повномасштабного вторгнення.

Важливий нюанс: з 24 лютого 2022 року в Україні діє воєнний стан. Це означає, що будь-яке дезертирство автоматично кваліфікується за частиною четвертою статті 408, навіть якщо воно вчинене в тиловій частині, далеко від лінії фронту. Місце служби не має значення. Має значення лише факт дії воєнного стану на території країни.

СЗЧ vs дезертирство: як відрізнити і чому це критично важливо

Для більшості людей СЗЧ (самовільне залишення частини) та дезертирство здаються синонімами. Але юридично це два різних злочини з принципово різними наслідками.

Стаття 407 КК України (СЗЧ) передбачає покарання за самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно без поважних причин на службу при призначенні, переведенні, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. Покарання в умовах воєнного стану: обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років.

Стаття 408 КК України (дезертирство) ті самі дії, але з метою ухилитися від військової служби назавжди. Покарання в умовах воєнного стану: позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

Різниця в покаранні може становити до 2 років додаткового ув’язнення.

Але ще важливіше це кваліфікація злочину як менш або більш тяжкого, що впливає на можливість застосування пом’якшуючих обставин, умовно-дострокового звільнення, звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як суди визначають, чи є дії дезертирством? Верховний Суд у постанові від 30 січня 2024 року у справі №336/5209/22 зазначив: для наявності складу дезертирства немає значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби безпосередньо в момент самовільного залишення частини або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії слід кваліфікувати як дезертирство.

Доказами наміру ухилитися назавжди можуть бути: тривалий термін відсутності (місяці, роки), спроби виїхати за кордон, зміна місця проживання з приховуванням, відмова від зв’язку з командуванням, влаштування на роботу на новому місці, інші дії, що свідчать про остаточне рішення не повертатися.

Навпаки, доказами відсутності наміру дезертирувати можуть бути: підтримання зв’язку з командуванням, пояснення причин відсутності, спроби врегулювати ситуацію, короткий термін відсутності, добровільне повернення, медичні документи про стан здоров’я, інші обставини, що підтверджують намір повернутися.

Досвідчений військовий адвокат може зібрати такі докази та переконати слідство і суд кваліфікувати дії як СЗЧ, а не дезертирство. Це може врятувати людину від додаткових років ув’язнення.

Судова практика 2024-2025: реальні вироки та тенденції

Судова практика у справах про дезертирство в умовах воєнного стану демонструє суворість, але водночас і гнучкість судів при наявності пом’якшуючих обставин.

За статистикою пресцентру судової влади, у 2022 році за дезертирство винесено 179 вироків, у 2023 році 195, у січні-вересні 2024 року 177. При цьому кількість зареєстрованих проваджень у десятки разів більша. Це свідчить про те, що більшість справ або закриваються на стадії розслідування (через добровільне повернення), або розглядаються роками.

Приклад з практики Новоселицького районного суду Чернівецької області. Військовослужбовець залишив частину в квітні 2023 року, приїхав додому, працював, ні від кого не ховався. Через рік, у квітні 2024 року, його затримали правоохоронці. Суд засудив його за дезертирство на 5 років та 1 місяць позбавлення волі.

Інший кейс зі Шевченківського районного суду Запоріжжя. Військовослужбовець у жовтні 2023 року покинув частину та поїхав додому. Свою вину визнав частково, стверджував, що не мав наміру ухилятися від служби, а тому у квітні 2024 року самостійно звернувся на блокпост. Однак суд не взяв до уваги його аргументи, оскільки не було надано відповідних доказів. Феміда зазначила: за законом немає значення, коли виник намір ухилитися – до чи після залишення частини. Військовослужбовця засудили на 6 років позбавлення волі.

Але є й позитивні приклади.

У справі, розглянутій Хмельницьким апеляційним судом 21.02.2024, військовослужбовця визнали винним у дезертирстві та призначили покарання у виді 5 років позбавлення волі, проте на підставі статті 75 КК України звільнили від відбування покарання з випробуванням та встановили іспитовий строк 3 роки.

Верховний Суд у постанові від 21.08.2024 у справі №126/1813/23 підтвердив можливість застосування статті 75 КК (звільнення від відбування покарання з випробуванням) до військовослужбовців, засуджених за дезертирство, якщо злочин вчинено до 27 січня 2023 року, коли діяла редакція закону, що не забороняла таке звільнення.

Тенденція судової практики: суди призначають реальні терміни ув’язнення в межах санкції статті (5-12 років), але при наявності пом’якшуючих обставин (добровільне повернення, визнання вини, позитивні характеристики, сімейні обставини) можуть застосувати статтю 69 КК (призначення покарання нижче мінімальної межі) або статтю 75 КК (звільнення з випробуванням).

Закон про амністію: шанс повернутися без покарання

Наприкінці листопада 2024 року Верховна Рада прийняла історичний Закон №12095 про добровільне повернення на службу для тих, хто вперше самовільно залишив військові частини або дезертував. Це стало реальним шансом для тисяч військовослужбовців повернутися до лав ЗСУ без кримінальної відповідальності.

Суть закону: військовослужбовці, які вперше вчинили СЗЧ або дезертирство під час дії воєнного стану, можуть звільнитися від кримінальної відповідальності за дотримання двох умов:

Перша умова: повідомити слідчого або прокурора про намір повернутися до військової частини до закінчення досудового розслідування. Це можна зробити особисто, через адвоката, через родичів або навіть електронним листом.

Друга умова: отримати письмову згоду командира військової частини на продовження військової служби. Командир має право (але не зобов’язаний) дати таку згоду, оцінюючи обставини відсутності, поведінку військовослужбовця, його попередню службу.

Закон діяв з обмеженням у часі: військовослужбовці мали повернутися до 1 січня 2025 року. За даними Міноборони, лише в перші години після набуття чинності закону понад 3 тисячі військовослужбовців, які були в СЗЧ, повернулися до військ.

Важливі деталі закону:

Амністія поширюється лише на тих, хто вчинив СЗЧ або дезертирство вперше. Якщо раніше вже була судимість за ці злочини, скористатися амністією неможливо.

Рішення про звільнення від відповідальності приймає суд на підставі клопотання прокурора. Прокурор зобов’язаний подати таке клопотання, якщо виконано обидві умови.

Якщо командир відмовив у згоді на продовження служби, амністія не застосовується. Військовослужбовець може бути звільнений з військової служби, але кримінальна відповідальність залишається.

Цей закон став компромісом між необхідністю підтримувати дисципліну в армії та розумінням, що багато військовослужбовців зламалися психологічно після тривалого перебування на фронті. Держава дала їм другий шанс. І тисячі скористалися ним.

Законодавче регулювання

Кримінальний кодекс України: стаття 408 “Дезертирство”, стаття 407 “Самовільне залишення військової частини або місця служби”, стаття 403 “Невиконання наказу”, стаття 402 “Непокора”, стаття 336 “Ухилення від призову на військову службу”, стаття 69 “Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом”, стаття 75 “Звільнення від відбування покарання з випробуванням”.

Кримінальний процесуальний кодекс України: стаття 214 (внесення відомостей до ЄРДР), стаття 278 (повідомлення про підозру), стаття 42 (права підозрюваного), глава 35 “Угода про визнання винуватості”.

Закон України “Про військовий обов’язок і військову службу”: порядок проходження військової служби, підстави звільнення, права та обов’язки військовослужбовців.

Закон України №12095 від листопада 2024 року “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо звільнення від кримінальної відповідальності за самовільне залишення військової частини та дезертирство”: умови амністії для військовослужбовців.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України: порядок несення служби, дисциплінарна відповідальність, процедури звільнення з частини.

Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України: особливості несення служби в гарнізонах, права та обов’язки військовослужбовців.

Постанови Пленуму Верховного Суду України: роз’яснення щодо застосування статей 407 та 408 КК, кваліфікація військових злочинів.

Постанови Верховного Суду у конкретних справах: постанова від 30.01.2024 у справі №336/5209/22 (про момент виникнення наміру дезертирувати), постанова від 21.08.2024 у справі №126/1813/23 (про застосування статті 75 КК).

Закон України “Про правовий режим воєнного стану”: особливості функціонування державних органів, обмеження прав, відповідальність за злочини в умовах війни.

Конституція України: стаття 65 (обов’язок захищати Вітчизну), стаття 29 (право на свободу), стаття 63 (право не свідчити проти себе).

Типові помилки, які коштують волі

Більшість військовослужбовців, які опинилися під слідством за дезертирство, роблять однакові помилки. Ці помилки перетворюють ситуацію, яку можна було б вирішити малою кров’ю, на багаторічне ув’язнення.

Помилка перша: ігнорування проблеми. Військовослужбовець залишив частину “на кілька днів”, але не повертається тижнями та місяцями. Сподівається, що “пронесе”, що його “забудуть”, що “не знайдуть”. Але часу йде, справу порушують, оголошують у розшук. Чим довше відсутність, тим більша ймовірність, що дії кваліфікують як дезертирство, а не СЗЧ.

Помилка друга: самостійні спроби врегулювати ситуацію без адвоката. Військовослужбовець телефонує в частину, намагається домовитися з командиром, дає пояснення слідчим без присутності захисника. Кожне необережне слово може стати доказом наміру дезертирувати. Без адвоката ви не знаєте, що можна говорити, а що категорично не можна.

Помилка третя: надання пояснень слідчим без розуміння наслідків. Слідчий викликає на допит і запитує: “Чому не повернувся?”, “Чи мав намір повертатися?”, “Що планував робити далі?”. Ви відповідаєте чесно, не розуміючи, що кожна ваша фраза може бути інтерпретована як доказ умислу дезертирувати. Потім ці показання використовують проти вас у суді.

Помилка четверта: відсутність доказів причин відсутності. Ви стверджуєте, що не повернулися через хворобу, сімейні обставини, психологічний стан. Але у вас немає жодних доказів: немає медичних довідок, немає свідків, немає документів. Суд не повірить голослівним твердженням.

Помилка п’ята: спроби виїхати за кордон.

Військовослужбовець, залишивши частину, намагається виїхати за кордон. Це найсильніший доказ наміру дезертирувати назавжди. Навіть якщо ви їдете “просто відпочити” або “до родичів”, для слідства це ознака дезертирства.

Помилка шоста: ігнорування можливості добровільного повернення. Багато військовослужбовців не знають про існування амністії або не вірять, що це працює. Продовжують ховатися, хоча могли б повернутися без покарання. Через це втрачають шанс на звільнення від відповідальності.

Помилка сьома: відсутність зв’язку з командуванням. Військовослужбовець просто зникає: не дзвонить, не пише, не пояснює причин відсутності. Повна тиша інтерпретується як намір не повертатися. Якщо ж ви підтримуєте зв’язок, пояснюєте ситуацію, просите допомоги це доказ відсутності наміру дезертирувати.

Помилка восьма: зміна місця проживання та влаштування на роботу. Залишивши частину, військовослужбовець переїжджає в інше місто, влаштовується на постійну роботу, записує дітей до школи. Всі ці дії слідство інтерпретує як докази наміру не повертатися до служби. Якщо ви плануєте дезертирувати ви плануєте нове життя.

Таблиця: Порівняння СЗЧ та дезертирства

Критерій	СЗЧ (стаття 407)	Дезертирство (стаття 408)
Намір	Тимчасово залишити частину, є намір повернутися	Ухилитися від служби назавжди
Тривалість відсутності	Будь-яка (від години до років)	Не має значення для кваліфікації
Покарання (воєнний стан)	Обмеження волі до 5 років або позбавлення волі від 5 до 10 років	Позбавлення волі від 5 до 12 років
Звільнення від відповідальності	Можливе при добровільному поверненні (Закон №12095)	Можливе при добровільному поверненні (Закон №12095)
Докази умислу	Не потрібні (достатньо факту відсутності)	Потрібні докази наміру ухилитися назавжди
Термін давності	5 років (злочин середньої тяжкості)	10 років (тяжкий злочин)

ПТСР як пом’якшуюча обставина: психологічна травма та її правові наслідки

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) визнаний одним з основних факторів, що призводять до дезертирства та самовільного залишення частини серед українських військовослужбовців. За даними Центру громадського здоров’я, симптоми ПТСР розвиваються у 12-20% військовослужбовців, які перенесли бойову травму. Симптоми гострої травми виявляють у 60-80% тих, хто був очевидцем загибелі побратимів або мирного населення.

Що таке ПТСР у військових? Це розлад психіки, що виникає внаслідок впливу екстремальних стресових подій: участі в бойових діях, перебування під обстрілами, свідчення загибелі товаришів, застосування зброї з летальними наслідками. Симптоми можуть включати: нав’язливі спогади та кошмари про травматичні події, уникнення ситуацій, що нагадують про травму, підвищену пильність та нервозність, порушення сну, спалахи агресії, відчуття відірваності від реальності.

Багато військовослужбовців не звертаються за допомогою через страх зневаги, побоювання бути звинуваченими у слабкості або боягузтві, загрозу військовій кар’єрі. Вони терплять, поки не відбувається зрив: несподіваний виїзд з частини, відмова повертатися після відпустки, самовільне залишення позиції.

Чи може ПТСР стати підставою для звільнення від кримінальної відповідальності? Формально ні. ПТСР не є обставиною, що виключає винуватість. Але він може стати вагомою пом’якшуючою обставиною, що впливає на призначення покарання.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував: психологічний стан військовослужбовця на момент вчинення злочину має враховуватися при призначенні покарання. Якщо доведено, що особа страждала на ПТСР, перебувала в стані психологічного виснаження, діяла під впливом панічної атаки це може бути підставою для зменшення строку покарання або навіть звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як довести наявність ПТСР?

Потрібні медичні докази: висновки військових психологів або психіатрів, результати психологічних тестувань (опитувальник PCL-5 військова версія для діагностики ПТСР), медичні картки з відміткою про звернення за психологічною допомогою, свідчення командирів та побратимів про зміну поведінки.

Важливо: якщо ви або ваша близька людина страждаєте на ПТСР, зверніться за професійною допомогою до військових психологів, спеціалізованих центрів реабілітації, волонтерських організацій, які надають психологічну підтримку військовим. Лікування можливе і безоплатне для військовослужбовців.

Лінія психологічної підтримки військових: 5522 (анонімно та безплатно). Також працюють сервіси онлайн-консультацій для ветеранів та військовослужбовців від Мінветеранів та благодійних фондів.

Процедура добровільного повернення: покрокова інструкція

Якщо ви залишили військову частину і розумієте, що зробили помилку, найкращий вихід добровільно повернутися. Це не гарантує уникнення покарання, але значно збільшує шанси на пом’якшення наслідків або навіть звільнення від відповідальності згідно з Законом про амністію.

Крок перший: зверніться до адвоката. Не приймайте рішення про повернення самостійно. Спочатку проконсультуйтеся з військовим адвокатом, який оцінить вашу ситуацію, розпише можливі наслідки, підкаже оптимальну тактику.

Крок другий: повідомте слідчого або прокурора про намір повернутися. Це можна зробити через адвоката, особисто, електронним листом або телефонним дзвінком. Важливо зафіксувати факт звернення документально.

Крок третій: з’ясуйте, чи порушено проти вас кримінальне провадження. Якщо так отримайте номер справи, ім’я слідчого, стадію розслідування. Від цього залежатиме, чи можете ви скористатися амністією.

Крок четвертий: зверніться до командира військової частини з проханням дати згоду на продовження служби. Згода командира обов’язкова умова для звільнення від відповідальності за Законом №12095. Рішення командира може бути позитивним або негативним, залежно від обставин вашої відсутності та попередньої служби.

Крок п’ятий: поверніться до частини в супроводі адвоката.

Не йдіть самостійно. Адвокат контролюватиме законність дій командування, слідчих, захищатиме ваші права на всіх етапах.

Крок шостий: дайте пояснення командуванню та слідчим. Розповідайте про причини відсутності чесно, але обережно. Адвокат підкаже, що можна говорити, а що ні. Не давайте показань, які можуть свідчити про намір дезертирувати.

Крок сьомий: зберіть пом’якшуючі обставини. Медичні довідки, характеристики від командирів, свідчення побратимів усе, що може пояснити ваші дії та показати, що ви не мали наміру ухилитися від служби назавжди.

Крок восьмий: дочекайтеся рішення прокурора про звільнення від відповідальності. Якщо виконано всі умови (перша СЗЧ/дезертирство, є згода командира, справа не дійшла до суду), прокурор подає клопотання до суду про звільнення вас від кримінальної відповідальності.

Важливо: термін для добровільного повернення згідно із Законом №12095 був обмежений до 1 січня 2025 року. Якщо законодавець продовжить цю амністію або прийме нову, вікно можливостей знову відкриється. Слідкуйте за новинами або консультуйтеся з адвокатом.

10 поширених пошукових запитів про дезертирство

Як уникнути покарання за дезертирство в Україні? Найнадійніший спосіб добровільно повернутися до військової частини до закінчення досудового розслідування та отримати згоду командира на продовження служби. Це дає можливість звільнення від відповідальності згідно із законом. Також суттєво пом’якшують покарання: наявність ПТСР, позитивні характеристики, сімейні обставини.

Яке покарання за дезертирство в умовах воєнного стану 2025? Від 5 до 12 років позбавлення волі згідно з частиною четвертою статті 408 КК України. Реальні вироки коливаються від 5 до 8 років залежно від обставин. При наявності пом’якшуючих обставин можливе застосування статті 75 КК (звільнення з випробуванням).

Чим відрізняється СЗЧ від дезертирства? СЗЧ (стаття 407) тимчасове залишення частини без наміру ухилитися від служби назавжди. Дезертирство (стаття 408) самовільне залишення з метою більше не повертатися. Різниця в покаранні до 2 років додаткового ув’язнення. Кваліфікація залежить від доказів наміру ухилитися.

Чи можна повернутися без покарання після дезертирства? Так, якщо це перше дезертирство або СЗЧ, ви повернулися до закінчення досудового розслідування та отримали згоду командира військової частини на продовження служби. Закон №12095 передбачав амністію до 1 січня 2025 року. Можливе продовження або нова амністія.

Що робити, якщо оголосили в розшук за дезертирство? Негайно зверніться до військового адвоката. Не ховайтеся це лише погіршить ситуацію. Адвокат допоможе організувати добровільне повернення, зібрати пом’якшуючі обставини, підготувати лінію захисту. Чим швидше діяти, тим більше шансів на пом’якшення покарання.

Чи враховується ПТСР при засудженні за дезертирство?

Так, ПТСР може бути вагомою пом’якшуючою обставиною при призначенні покарання. Потрібні медичні докази: висновки психологів/психіатрів, результати тестувань PCL-5, свідчення про звернення за допомогою. Це може зменшити строк покарання або дати можливість звільнення з випробуванням.

Скільки триває досудове розслідування за дезертирство? Від кількох місяців до року і більше. Залежить від завантаженості ДБР та військової прокуратури, складності справи, вашої поведінки (чи ховаєтеся, чи співпрацюєте). Добровільне повернення може прискорити процес та полегшити наслідки.

Чи можна укласти угоду про визнання вини за дезертирство? Так. Угода зменшує покарання на одну третину від того, що призначив би суд. Якщо без угоди загрожує 9 років, з угодою отримаєте 6 років. Доцільно, коли докази проти вас вагомі, а шансів на виправдання немає.

Яка судова практика по дезертирству у 2024-2025 роках? Суди призначають реальні строки ув’язнення в межах 5-12 років. Середній вирок 5-7 років. При наявності пом’якшуючих обставин (ПТСР, добровільне повернення, позитивні характеристики) можливе застосування статті 75 КК звільнення з випробуванням на 2-3 роки.

Чи може адвокат допомогти уникнути покарання за дезертирство? Адвокат не дасть гарантій уникнення покарання, але може суттєво вплинути на результат: довести відсутність наміру дезертирувати (перекваліфікація на СЗЧ), організувати добровільне повернення для використання амністії, зібрати пом’якшуючі обставини (ПТСР, сімейні проблеми), домогтися застосування статті 75 КК або статті 69 КК.

10 найчастіших запитань про статтю 408 КК України

Чи можуть засудити за дезертирство, якщо був відсутній лише один день? Так. Для кваліфікації як дезертирство не має значення термін відсутності. Важливий лише намір ухилитися від служби назавжди. Навіть одноденна відсутність може бути дезертирством, якщо доведено умисел на ухилення.

Що буде, якщо командир відмовив у згоді на продовження служби? Амністія за Законом №12095 не застосовується. Кримінальна відповідальність залишається. Можливе звільнення з військової служби, але справа буде розглядатися судом. Потрібна інша стратегія захисту з адвокатом.

Чи можна виїхати за кордон під час розслідування за дезертирство? Ні. Особи, щодо яких ведеться досудове розслідування за дезертирство, підлягають обмеженню виїзду за кордон. Спроба виїхати буде заблокована на прикордонному контролі та розцінена як доказ наміру дезертирувати.

Яка відповідальність за дезертирство зі зброєю? Частина друга статті 408: від 5 до 10 років позбавлення волі. Однак в умовах воєнного стану застосовується частина четверта (5-12 років), оскільки воєнний стан є кваліфікуючою ознакою, яка “перекриває” інші частини статті.

Чи зараховується строк відсутності у строк покарання? Ні, строк самовільної відсутності не зараховується у строк покарання. Покарання обчислюється з моменту вступу вироку в законну силу або з моменту взяття під варту. Час, проведений у розшуку, не зменшує строк ув’язнення.

Що робити родичам дезертира?

Переконати повернутися добровільно якомога швидше, звернутися до військового адвоката для консультації, зібрати документи про пом’якшуючі обставини (медичні довідки, характеристики), підтримувати морально та бути готовими до можливого судового процесу.

Чи може бути виправдання за дезертирство? Теоретично так, якщо захист доведе відсутність умислу на ухилення від служби назавжди. На практиці виправдувальні вироки вкрай рідкісні. Частіше вдається довести СЗЧ замість дезертирства або отримати пом’якшення покарання.

Скільки людей засуджено за дезертирство в Україні? За 2022 рік 179 вироків, за 2023 рік 195, за січень-вересень 2024 року 177. При цьому зареєстровано понад 29 тисяч кримінальних проваджень. Більшість справ або закриваються (через добровільне повернення), або перебувають у розслідуванні.

Чи діє термін давності для дезертирства? Так. Дезертирство (частина 4 статті 408) тяжкий злочин з терміном давності 10 років. Але під час воєнного стану перебіг строків давності зупиняється. Після завершення воєнного стану термін давності починає йти знову.

Чи можна повернутися на службу після відбуття покарання? Залежить від обставин. Після відбуття покарання військовослужбовець може бути звільнений з військової служби за порушення умов контракту або залишитись, якщо командування погодиться. На практиці більшість після ув’язнення звільняються зі служби.

Як зв’язатися з нами

Дезертирство в умовах війни це не просто юридична проблема. Це людська трагедія, за якою стоять зламані долі, розірвані сім’ї, втрачені роки життя. Це історії людей, які не витримали психологічного тиску війни, зробили помилку в стані паніки або відчаю, а тепер розплачуються за це свободою.

Адвокатське об’єднання “Максимальний захист” розуміє: за кожною справою про дезертирство стоїть людина, яка потребує не осуду, а допомоги. Ми спеціалізуємося на захисті військовослужбовців, знаємо специфіку військових злочинів, розуміємо психологію суддів та прокурорів.

Ми допомагаємо на всіх етапах: від консультації перед добровільним поверненням до представництва у Верховному Суді. Ми працюємо для того, щоб кожен військовослужбовець, який опинився у скрутній ситуації, мав шанс на справедливий розгляд справи, на пом’якшення покарання, на повернення до нормального життя.

Зв'язатися з нами можна наступним чином:

Зателефонувати за номером:

📱  +38 (097) 888-99-77

💬 Telegram: 💬 WhatsApp:  💬 Viber:

Написати на електронну пошту: 📧 Email: protectionmaximum@gmail.com

Знайти нас у соцмережах: facebook.com/mzahyst або instagram.com/mzahyst_stories

Не чекайте, поки ситуація стане катастрофою. Якщо ви або ваша близька людина залишили військову частину, якщо проти вас порушено кримінальне провадження, якщо ви не знаєте, що робити зверніться за консультацією зараз. Перша консультація допоможе оцінити ситуацію та зрозуміти, які кроки робити далі.

Ваша свобода та майбутнє вашої родини наш пріоритет.

Висновок: повернення можливе

Дезертирство це тяжкий злочин з суворим покаранням. Але це не вирок. Навіть якщо ви залишили частину, навіть якщо перебуваєте у розшуку, навіть якщо не знаєте, як жити далі є вихід.

Держава дала можливість повернутися без покарання через Закон про амністію. Тисячі військовослужбовців скористалися цим шансом. Якщо ця можливість втрачена, є інші шляхи: доведення відсутності умислу дезертирувати, збирання пом’якшуючих обставин, використання ПТСР як фактора зменшення покарання, угода про визнання вини для скорочення строку.

Головне не ховатися і не чекати, що проблема вирішиться сама. Не вирішиться. Чим довше ви у розшуку, тим гірші наслідки. Чим пізніше зверніться за допомогою, тим складніше буде захищатися.

Якщо ви страждаєте на ПТСР, якщо не витримали психологічного тиску війни, якщо зробили помилку в стані відчаю це не виправдання, але це пояснення. І суди беруть це до уваги. За наявності доказів психологічної травми, позитивних характеристик, щирого розкаяння можливе пом’якшення покарання або навіть звільнення з випробуванням.

Ваше життя не закінчилося. Ви зробили помилку, але помилки можна виправити. Повернення можливе. Але для цього потрібна допомога професіоналів, які знають, як діяти в таких ситуаціях.

Адвокатське об’єднання “Максимальний захист” готове стати вашим надійним партнером у цій складній боротьбі. Ми віримо: кожна людина заслуговує на другий шанс. І ми зробимо все можливе, щоб цей шанс став реальністю.

Не бійтеся звертатися за допомогою. Перший крок найважчий, але він єдиний шлях до повернення нормального життя.

Стаття підготовлена юристами Адвокатського об’єднання «Максимальний захист». Інформація носить загальний характер і не є юридичною консультацією для якоїсь конкретної ситуації. Справи про дезертирство вимагають професійного підходу з урахуванням всіх обставин та нюансів. Для отримання персональної правової допомоги зверніться до наших спеціалістів.

Дезертирство у військовий час: важливі аспекти та різниця із СЗЧ