______________ районний суд міста Києва

01_____, м. Київ, вул. _________, ___

Позивач: ________________________________

РНОКПП: __________________

Місце проживання: _____, м. Київ, ____________, буд. ___, кв. __

Тел.: _______________________

Електронна пошта: _________________________

Електронний кабінет: відсутній

Відповідач: Департамент патрульної поліції

ЄДРПОУ: 40108646

Поштова адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3

Електронна пошта: public@patrol.police.gov.ua

Тел.: +380 (044) 323-03-00; +380 (044) 287-82-82

Електронний кабінет наявний

Ціна позову: позов немайнового характеру

Судовий збір: _____,__ грн.

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання протиправним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення

__ _______ 2025 року, __________________________ (далі – Позивач) рухався на електротранспорті по вулиці __________________.

Згодом Позивач відчув, що водій іншого транспортного засобу зіштовхнув транспортний засіб Позивача з дороги, в наслідок чого Позивач втратив керування та впав з електротранспорту.

На місце події було викликано Патрульну поліцію задля фіксування ДТП.

Проте після прибуття працівників Патрульної поліції, інспектором _ взводу, _ роти, _ батальйону, _ полку Управління патрульної поліції у місті Києві лейтенантом поліції _______________________ було складено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ______ №______ від __.__.2025 року.

Вищезазначена постанова була обґрунтована тим, що Позивач керував Т3, який був не зареєстрований в установленому порядку, без номерного знаку та без чинного страхового поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору обов’язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, при цьому керував транспортним засобом-мопедом з електродвигуном потужністю 2 кВт не мав права керування транспортними засобами відповідної категорії A1.

Таким чином інспектором поліції __________________ було встановлено, що Позивач, начебто, порушив пункт 2.1 А Правил дорожнього руху (далі – ПДР) та притягується до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП.

На підставі зазначеного, вказаною постановою до Позивача було застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3 400 грн.

Вважаю, що Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ____ №________ від __.__________.2025 року є протиправною та підлягає скасуванню у зв’язку з наступним:

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст.279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016), постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України “Про дорожній рух” визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України “Про дорожній рух” учасники дорожнього руху зобов’язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За п. 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. “а” п. 2.1. ПДР України зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 2 ст. 126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вищенаведеного, адміністративну відповідальність підпадають водії саме механічних транспортних засобів, які на вимогу поліцейського не пред’явили документ, що підтверджує відповідне право особи на керування транспортним засобом.

Так, згідно п. 2.13 ПДР України, транспортні засоби належать до таких категорій: А1 – мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об’ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

У п. 1.10 ПДР України наведені терміни, що використовуються у цих Правилах та мають наступне значення: – транспортний засіб – це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; – механічний транспортний засіб – транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Таким чином, критерієм для розмежування понять “транспортний засіб” та “механічний транспортний засіб” є наявність двигуна внутрішнього згорання або потужність електродвигуна. Тобто всі механічні транспортні засоби є транспортними засобами, але не всі транспортні засоби є механічними, оскільки транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує межу 3 кВт.

Отже, враховуючи наведене, до категорії А1, у випадках відсутності якої особа притягується до адміністративної відповідальності, можна віднести саме механічні транспортні засоби які мають електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт.

У постанові Верховного суду від 01.03.2018 року по справі №278/3362/15-к було застосовано таку правову позицію: пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306, передбачено, що транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб це транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини й механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.З огляду на наведене транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену вказаним визначенням межу. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено.Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об’єму належить до механічних транспортних засобів.У зазначеній вище постанові Верховного суду, було розмежовано поняття “механічний транспортний засіб” та “транспортний засіб” та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна.Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.Так, у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №___ від __.__.2025 року було зазначено, що Позивач керував транспортним засобом-мопедом з електродвигуном потужністю 2 кВт.Враховуючи зазначене вище, в даному випадку електротранспорт, яким керував Позивач, потужність мотора якого становить 2000 Вт (2 кВт) не може прирівнюватися до мопеду або іншого двоколісного транспортного засобу та визнаватися механічним транспортним засобом, а особа, яка ним керує не є суб’єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки адміністративну відповідальність за порушення п. 2.1 а ПДР України може нести виключно водій механічного транспортного засобу.

В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Крім того, у справі «Pauland Audrey Edwards v. The United Kingdom» (№ 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як наголошує Європейський суд з прав людини та Верховний Суд в Постанові від 21.01.2020 року по справі № 754/17019/17, «Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Відповідно до п. 43 Рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року  у справі «Кобець проти України», доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумних сумнівом.

Враховуючи зазначене вище, вважаємо що Постанова  про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ___ №_________ від __.__.2025 року складена інспектором __ взводу, _ роти, _ батальйону, _ полку Управління патрульної поліції у місті Києві лейтенантом поліції _____________________________ є протиправною та підлягає скасуванню.Відповідно до ч. 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.У зв’язку із зазначеним, вважаємо, що належним способом захисту прав Позивача даному випадку буде: визнати протиправним та скасувати Постанову  про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії _____ №______ від __.__.2025 року складена інспектором _ взводу, _ роти, _ батальйону, _ полку Управління патрульної поліції у місті Києві лейтенантом поліції __________________________________________На виконання п. 6 ч. 5 статті 160 КАС України повідомляю, про те Позивачем не вживались заходи досудового врегулювання спору. Відповідно до п. 11 ч. 5 статті 160 КАС України Позивач. підтверджує, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, Позивач має право на відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача витрат, що були понесені нею у зв’язку зі сплатою судового збору.Зокрема, за подання до суду даного позову Позивачем було сплачено ____ грн. __ коп. судового збору.На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 5, 9, 19, 20, 22, 25, 42, 44, 55, 57, 59, 60, 132, 134, 139, 160, 161 КАС України, –  ПРОСИМО СУД:

1. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ____ №_____ від __.__.2025 року.
2. Провадження у справі про притягнення громадянина України ___________________ до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити.
3. Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ________________________ понесені ним судові витрати, а саме:

• судовий збір за подання позовної заяви в розмірі ___ грн. __ коп.;

Додатки:

1. Квитанція про сплату судового збору – на 1 арк.;
2. Клопотання про поновлення строку – на 3 арк.;
3. Копія паспорту Позивача – на 2 арк.
4. Копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ___ №_____ від __.__.2025 року – на 2 арк.
5. Копія позовної заяви з додатками для Відповідача

___.__.2025 року

Позивач                                   ___________                   _______________

*