Опубліковано: 27.11.2024

Домашнє насильство: допомога адвоката за статтею 126-1 КК України

Домашнє насильство не завжди починається з побоїв. Спочатку це можуть бути постійні приниження, контроль телефону, заборона працювати, позбавлення грошей, погрози забрати дитину або виселити з житла.

З іншого боку, звичайний сімейний конфлікт, взаємна сварка або спір щодо дітей іноді стають підставою для заяви до поліції та звинувачення у домашньому насильстві.

У кожній із цих ситуацій важливо не діяти навмання. Необхідно з’ясувати, що саме сталося, які докази існують, чи є ознаки адміністративного правопорушення або злочину та які заходи захисту можна застосувати.

Якщо існує безпосередня загроза життю чи здоров’ю, спочатку телефонуйте 102 або 103 та перейдіть у безпечне місце.

Послуги адвоката у справах про домашнє насильство

Адвокатське об’єднання «Максимальний захист» надає правову допомогу як постраждалим особам, так і людям, яких звинувачують у вчиненні домашнього насильства.

Допомога постраждалим

Адвокат може надати:

• термінову юридичну консультацію;
• оцінку ситуації та наявних ризиків;
• допомогу у збиранні та збереженні доказів;
• підготовку заяви до поліції;
• супровід під час надання пояснень і проведення процесуальних дій;
• допомогу в отриманні термінового заборонного припису;
• підготовку заяви до суду про видачу обмежувального припису;
• представництво потерпілої особи у кримінальному провадженні;
• представництво у справі за статтею 173-2 КУпАП;f
• оскарження бездіяльності правоохоронних органів;
• правову допомогу у спорах щодо дітей, житла, розлучення та поділу майна;
• підготовку вимог про відшкодування заподіяної шкоди.

Захист особи, яку звинувачують у домашньому насильстві

Адвокат може забезпечити:

• захист під час складання адміністративного протоколу;
• участь під час опитування, допиту та інших процесуальних дій;
• аналіз заяви, пояснень, медичних документів, листування та інших доказів;
• перевірку наявності ознак систематичності;
• перевірку причинного зв’язку між діями та наслідками для заявника;
• підготовку заперечень і процесуальних документів;
• оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення;
• оскарження термінового заборонного або обмежувального припису за наявності правових підстав;
• захист підозрюваного чи обвинуваченого за статтею 126-1 КК України;
• представництво в суді.

Адвокат не повинен автоматично ставати на бік однієї зі сторін лише через факт подання заяви. Правова позиція формується після перевірки конкретних обставин і доказів.

Що закон вважає домашнім насильством

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» охоплює фізичне, сексуальне, психологічне та економічне насильство, яке відбувається у сім’ї, між родичами, подружжям, колишнім подружжям або іншими особами, пов’язаними сімейними чи близькими відносинами.

Домашнє насильство може полягати не лише в активних діях, а й у бездіяльності. Наприклад, особу можуть навмисно позбавляти необхідних коштів, їжі, ліків, житла або доступу до власного майна.

Для застосування спеціальних заходів захисту не завжди потрібно чекати повторного нападу або тяжких наслідків.

Однак для притягнення саме до кримінальної відповідальності за статтею 126-1 КК України необхідно довести всі ознаки цього кримінального правопорушення.

Стаття 126-1 КК України: склад кримінального правопорушення

Стаття 126-1 Кримінального кодексу України визначає домашнє насильство як умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо:

• подружжя;
• колишнього подружжя;
• іншої особи, з якою винний перебуває або раніше перебував у сімейних чи близьких відносинах.

Такі дії повинні призвести хоча б до одного з передбачених законом наслідків:

• фізичних страждань;
• психологічних страждань;
• розладу здоров’я;
• втрати працездатності;
• емоційної залежності;
• погіршення якості життя потерпілої особи.

Отже, для відповідальності за статтею 126-1 недостатньо лише довести сварку, образу або факт складних сімейних стосунків.

Сторона обвинувачення повинна підтвердити:

1. умисний характер поведінки;
2. фізичну, психологічну або економічну форму насильства;
3. систематичність відповідних дій;
4. сімейні або близькі відносини між сторонами;
5. настання передбачених статтею наслідків;
6. зв’язок між діями обвинуваченого та цими наслідками.

Відсутність хоча б однієї обов’язкової ознаки може впливати на правову кваліфікацію справи.

Яке покарання передбачає стаття 126-1 КК України

За систематичне домашнє насильство стаття 126-1 КК України передбачає:

• громадські роботи від 150 до 240 годин;
• пробаційний нагляд на строк до п’яти років;
• обмеження волі на строк до п’яти років;
• позбавлення волі на строк до двох років.

Конкретне покарання визначає суд з урахуванням обставин справи, характеру дій, наслідків, особи обвинуваченого та інших юридично значущих обставин.

Крім покарання, до винної особи можуть застосовуватися передбачені законом обмежувальні заходи.

Що означає систематичність домашнього насильства

Систематичність є однією з головних ознак статті 126-1 КК України.

У судовій практиці систематичність пов’язується з учиненням трьох або більше актів насильства. Вони можуть бути однаковими або різними.

Наприклад, систему можуть утворювати:

• неодноразові погрози та приниження;
• кілька випадків фізичного насильства;
• постійне позбавлення коштів і контроль витрат;
• поєднання психологічного, фізичного та економічного тиску.

Попереднє притягнення до адміністративної відповідальності може підтверджувати систематичність, але не є єдиним допустимим доказом.

Тобто для відкриття та розслідування кримінального провадження не обов’язково, щоб особу перед цим двічі притягнули до відповідальності за статтею 173-2 КУпАП.

Окремі попередні епізоди можуть підтверджуватися показаннями свідків, повідомленнями, записами, медичними документами, заявами до поліції та іншими допустимими доказами.

Адміністративна чи кримінальна відповідальність

Не кожен випадок домашнього насильства автоматично кваліфікується за статтею 126-1 КК України.

Стаття 173-2 КУпАП

Окремий епізод фізичного, психологічного або економічного насильства за наявності встановлених законом ознак може спричинити адміністративну відповідальність за статтею 173-2 КУпАП.

За частиною першою цієї статті можуть бути застосовані:

• штраф від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• громадські роботи від 30 до 40 годин;
• адміністративний арешт до 10 діб.

Для насильства щодо малолітньої або неповнолітньої особи, а також для повторного правопорушення встановлено окремі, суворіші санкції.

Стаття 126-1 КК України

Кримінальна відповідальність виникає, коли доведено умисне систематичне насильство та передбачені статтею 126-1 наслідки.

Різниця між адміністративною і кримінальною відповідальністю залежить не просто від кількості звернень до поліції. Враховується вся послідовність поведінки, її характер, систематичність, наслідки та докази.

Чи належить сексуальне насильство до статті 126-1

Сексуальне насильство є однією з форм домашнього насильства у розумінні спеціального закону.

Однак диспозиція статті 126-1 КК України безпосередньо називає лише фізичне, психологічне та економічне насильство.

Дії сексуального характеру залежно від обставин можуть кваліфікуватися за іншими статтями Кримінального кодексу України. Тому в таких справах необхідно окремо встановлювати характер дій, наявність згоди, вік постраждалої особи та інші обставини.

Форми домашнього насильства

Фізичне насильство

До фізичного насильства можуть належати:

• удари та побої;
• штовхання;
• утримання силою;
• позбавлення свободи;
• заподіяння тілесних ушкоджень;
• залишення без допомоги в небезпечному стані;
• перешкоджання в отриманні медичної допомоги.

Залежно від тяжкості наслідків дії можуть додатково або окремо кваліфікуватися за іншими статтями Кримінального кодексу.

Психологічне насильство

Психологічне насильство може проявлятися через:

• регулярні погрози;
• приниження та образи;
• залякування;
• переслідування;
• тотальний контроль;
• ізоляцію від родичів і друзів;
• погрози відібрати дитину;
• шантаж;
• контроль телефонних розмов та листування;
• примушування до певної поведінки.

Одна неприємна фраза під час конфлікту не завжди утворює домашнє насильство. Значення мають зміст, умисел, повторюваність, контекст і наслідки.

Економічне насильство

Ознаками економічного насильства можуть бути:

• навмисне позбавлення грошей;
• заборона працювати;
• повний контроль доходів;
• вилучення банківських карток;
• позбавлення житла;
• обмеження доступу до їжі, ліків або одягу;
• заборона користуватися спільним або власним майном;
• приховування документів;
• примушування передати майно або кошти;
• ухилення від забезпечення базових потреб залежної особи.

Водночас звичайний майновий спір між подружжям ще не доводить економічного насильства. Необхідно оцінити мету поведінки, права сторін, тривалість обмежень та їх наслідки.

Хто може бути постраждалою особою

Постраждалими можуть бути не лише дружина або чоловік.

Домашнє насильство може вчинятися щодо:

• колишнього чоловіка або колишньої дружини;
• особи, з якою кривдник проживає або раніше проживав однією сім’єю;
• батьків;
• дітей;
• інших родичів;
• осіб, пов’язаних близькими або сімейними відносинами.

В окремих випадках спільне проживання на момент вчинення насильства не є обов’язковим.

Чоловік так само може бути визнаний постраждалою особою, якщо обставини відповідають установленим законом ознакам.

Дитина як постраждала від домашнього насильства особа

Постраждалою вважається не лише дитина, щодо якої безпосередньо застосовували насильство.

Дитина, яка бачила або чула домашнє насильство між дорослими, також може визнаватися постраждалою.

Тому фраза «дитину не били» не означає, що її права не були порушені. Постійні сварки, погрози, побиття одного з батьків у присутності дитини можуть завдавати дитині психологічної шкоди.

У таких справах можуть одночасно виникати питання щодо:

• місця проживання дитини;
• участі батьків у вихованні;
• порядку спілкування;
• обмежувального припису;
• залучення органів опіки та піклування;
• захисту дитини під час процесуальних дій.

Що робити постраждалій особі

1. Подбайте про безпеку

Якщо існує безпосередня загроза:

• телефонуйте 102;
• за потреби викликайте швидку допомогу за номером 103;
• залиште небезпечне місце;
• повідомте близьких;
• за можливості заберіть дітей, документи, ліки, телефон і необхідні речі.

Не намагайтеся самостійно переконати агресивну особу припинити насильство, якщо це створює додатковий ризик.

2. Зафіксуйте тілесні ушкодження

Зверніться до медичного закладу та повідомте, за яких обставин отримано травми.

Важливо отримати документи, у яких зазначено:

• час звернення;
• характер ушкоджень;
• скарги;
• проведені обстеження;
• надану допомогу.

За можливості сфотографуйте пошкодження та зберігайте оригінали фотографій.

3. Зберігайте докази

Доказами залежно від обставин можуть бути:

• повідомлення та електронне листування;
• голосові повідомлення;
• фотографії;
• відеозаписи;
• аудіозаписи, отримані законним способом;
• записи телефонних дзвінків до поліції;
• медичні документи;
• висновки спеціалістів;
• показання сусідів, родичів та інших свідків;
• попередні заяви до поліції;
• адміністративні протоколи та постанови суду;
• термінові заборонні приписи;
• документи щодо пошкодження майна;
• банківські виписки та інші підтвердження економічного контролю.

Не видаляйте повне листування, навіть якщо частина повідомлень здається невигідною. Вирваний із контексту фрагмент може бути неправильно витлумачений.

4. Подайте заяву до поліції

У заяві бажано зазначити не лише останній випадок, а й попередні епізоди:

• коли вони відбувалися;
• у чому полягали;
• хто їх бачив;
• які були наслідки;
• чи зверталися ви раніше по допомогу;
• які докази збереглися.

Викладайте факти послідовно. Не перебільшуйте і не додавайте обставин, яких не було. Неточності можуть бути використані для заперечення достовірності заяви.

Терміновий заборонний припис поліції

Терміновий заборонний припис застосовується для негайного припинення домашнього насильства та усунення небезпеки.

Його може винести уповноважений працівник поліції за результатами оцінки ризиків.

Припис може містити:

• зобов’язання залишити місце спільного проживання;
• заборону входити та перебувати у цьому місці;
• заборону будь-яким способом контактувати з постраждалою особою.

Терміновий заборонний припис виноситься на строк до 10 діб.

Невиконання припису може спричинити окрему відповідальність. Тому особа, щодо якої його винесено, повинна виконувати встановлені обмеження, навіть якщо вважає припис необґрунтованим. Оскаржувати його необхідно у передбаченому законом порядку.

Обмежувальний припис через суд

Обмежувальний припис видається судом та може діяти від одного до шести місяців. За наявності підстав його можна продовжити ще на строк до шести місяців.

Суд може застосувати один або декілька заходів, зокрема:

• заборонити перебувати у місці спільного проживання;
• заборонити наближатися до постраждалої особи;
• заборонити розшукувати або переслідувати її;
• заборонити телефонувати, писати та контактувати через інших людей;
• обмежити спілкування з дитиною, якщо насильство вчинялося щодо дитини або в її присутності;
• усунути перешкоди у користуванні майном.

Справа про видачу обмежувального припису розглядається судом не пізніше 72 годин після надходження заяви.

Судові витрати у такій справі відносяться на рахунок держави. Рішення про видачу припису підлягає негайному виконанню, а подання апеляційної скарги саме по собі не зупиняє його дії.

Для отримання припису потрібно не просто описати конфлікт, а надати суду докази та обґрунтувати наявність ризику продовження або повторення насильства.

Що робити, якщо поліція називає ситуацію «сімейним конфліктом»

Фраза «це ваші сімейні справи» не звільняє поліцію від обов’язку належно відреагувати на повідомлення про правопорушення.

У такій ситуації варто:

1. вимагати офіційної реєстрації звернення;
2. отримати або зберегти номер звернення;
3. надати наявні докази;
4. письмово описати попередні епізоди;
5. зафіксувати дані працівників поліції;
6. звернутися до адвоката для визначення подальшого способу оскарження бездіяльності.

Правовий механізм залежатиме від того, чи йдеться про адміністративне правопорушення, кримінальне провадження, необхідність винесення припису або неналежне реагування поліції.

Які докази перевіряються у справі за статтею 126-1

У кримінальному провадженні можуть оцінюватися:

• показання потерпілої особи;
• показання свідків;
• записи розмов;
• повідомлення та листування;
• медичні документи;
• психологічні або психіатричні дослідження;
• попередні звернення до поліції;
• адміністративні матеріали;
• постанови судів;
• приписи щодо кривдника;
• фотографії та відеозаписи;
• документи про позбавлення коштів або майна;
• інші допустимі докази.

Жоден документ сам по собі не повинен автоматично визначати результат справи. Докази оцінюються у сукупності.

Сам факт попередніх сварок ще не доводить злочину. Водночас відсутність адміністративних постанов не означає, що систематичного насильства не було.

Що робити, якщо вас звинувачують у домашньому насильстві

Заява до поліції, адміністративний протокол або вручення припису ще не означають автоматичного доведення вини.

Проте неправильна поведінка після заяви може значно погіршити становище.

Не рекомендується:

• тиснути на заявника;
• вимагати забрати заяву;
• погрожувати;
• видаляти повідомлення;
• переконувати свідків змінити показання;
• порушувати заборонний або обмежувальний припис;
• надавати необдумані пояснення без розуміння процесуального статусу.

Доцільно:

1. отримати копії складених документів;
2. з’ясувати свій процесуальний статус;
3. звернутися до адвоката до надання детальних пояснень;
4. зберегти повне листування та записи;
5. скласти хронологію подій;
6. визначити свідків;
7. зберегти документи щодо житла, коштів, утримання дітей та інших спірних питань;
8. виконувати встановлені приписом обмеження до його скасування або закінчення строку.

Захист може стосуватися не лише заперечення самого факту конфлікту. Необхідно перевірити:

• чи були дії умисними;
• чи мали вони насильницький характер;
• чи було доведено систематичність;
• чи настали передбачені законом наслідки;
• чи підтверджений причинний зв’язок;
• чи є докази допустимими та достовірними;
• чи правильно складено процесуальні документи;
• чи дотримано право особи на захист.

Чи можна забрати заяву та припинити справу

Наслідки відмови від заяви залежать від правової кваліфікації та стадії провадження.

У справах, пов’язаних із домашнім насильством, відмова потерпілої особи від обвинувачення не завжди є підставою для автоматичного закриття кримінального провадження.

Тому не слід розраховувати, що усне примирення або заява про відсутність претензій гарантовано припинять справу.

Перед поданням будь-яких заяв до слідчого, прокурора або суду варто отримати індивідуальну консультацію адвоката.

Коли потрібно звертатися до адвоката

Професійна допомога особливо важлива, якщо:

• насильство повторюється;
• існують погрози життю чи здоров’ю;
• постраждала дитина або дитина була свідком подій;
• поліція не реагує;
• потрібно отримати обмежувальний припис;
• є тілесні ушкодження;
• відкрито кримінальне провадження;
• складено протокол за статтею 173-2 КУпАП;
• особі вручено заборонний припис;
• заяву використовують у спорі щодо дітей, житла або майна;
• сторони надають протилежні пояснення;
• необхідно терміново зібрати та зберегти докази.

Чим раніше буде сформована правова позиція, тим менший ризик втрати важливих доказів або вчинення дій, які згодом складно виправити.

Допомога Адвокатського об’єднання «Максимальний захист»

У справах про домашнє насильство немає універсального рішення.

В одному випадку першочерговим завданням є негайне припинення насильства та отримання припису. В іншому потрібно домогтися належної реєстрації заяви та розслідування. В окремих справах необхідно захищати людину від необґрунтованого обвинувачення або використання заяви як інструменту тиску у сімейному спорі.

Адвокатське об’єднання «Максимальний захист» аналізує документи, докази та ризики, після чого визначає можливу правову стратегію.

Для консультації підготуйте, якщо вони у вас є:

• заяви та відповіді поліції;
• протоколи;
• приписи;
• судові документи;
• медичні довідки;
• фотографії;
• записи;
• листування;
• документи щодо дітей, житла або майна.

У разі безпосередньої небезпеки спочатку телефонуйте 102 або 103

також

Допомога спеціалізованих служб

В Україні діють гарячі лінії підтримки постраждалих:

• 0 800 500 335 або 116/123 — національна гаряча лінія;
• 1547 — урядова гаряча лінія;
• +38 (044) 284-19-43 — для громадян за кордоном