Відзив на касаційну скаргу — допомога адвоката

Верховний Суд

03063, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 28

Особа, яка подає відзив на касаційну скаргу (позивач по справі):

___________________________________

Місце проживання: ___________________________________________

РНОКПП: ___________________________________

Тел.: ______________________________

Електронна пошта: відсутня

Електронний кабінет відсутній

Представник позивача:

адвокат ___________________________________

Поштова адреса: ___________________________

Тел.: _______________________

Електронна пошта: ______________________________

Електронний кабінет наявний

Інші учасники справи:

Відповідач 1: _______________________________

Місце проживання: __________________________

РНОКПП: __________________________________

Паспорт: ______________________________________________________________________________________

Тел.: _____________________

Інші засоби зв’язку не відомі

Відповідач 2: ______________________________, ________________

року народження, від імені та в інтересах якого діє його законний представник

___________________________________

РНОКПП: не відомий

Паспорт: відсутній

Тел.: відсутній

Місце проживання: _________________________

Відповідач 3: ______________________________, _______

року народження, від імені та в інтересах якого діє його законний представник

___________________________________

РНОКПП: не відомий

Паспорт: відсутній

Тел.: відсутній

Місце проживання: _________________________

Відповідач 4: ________ районна в місті Києві державна адміністрація

Код ЄДРПОУ: __________

Місцезнаходження: _______________________________________

Тел.: ____________________

Електронна пошта___________________________

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача:

Служба у справах дітей та сім’ї _____________

районної в місті Києві державної адміністрації

Код ЄДРПОУ: ______________

Місцезнаходження: __________________________________________

Тел.: _________________

Електронна пошта: ______________________

Справа № / /

Суддя: _________________

ВІДЗИВ

на касаційну скаргу

На розгляді Верховного Суду перебуває касаційна скарга ___________________________________ (далі – Відповідач), яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ___________________________________ і ___________________________________, на постанову Київського апеляційного суду від __ ______ 202_ року у справі за позовом ___________________________________ (далі – Позивач) до ___________________________________, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ___________________________________ і ___________________________________, ___________________________________ районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання незаконними та скасування рішень, зобов’язання вчинити певні дії та виселення.

Ухвалою суду від __.__.202_ року було відкрите касаційне провадження за вищезазначеною скаргою, а також роз’яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу у строк до __ _____________ 202_ року.

Однак вищезазначена ухвала була отримана Позивачем засобами поштового зв’язку лише __.__.202_ року, що підтверджується інформацією з сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення.

Таким чином Позивач не мала можливості скористатись наданим їй правом на подання відзиву в строк до __.__.202_ року.

Відповідно до ч. 1 статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Згідно ч. 2 статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовженим судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до ч. 6 статті 127 ЦПК України про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Таким чином, з вищенаведеної статті ЦПК України вбачається, що встановлений судом строк може бути продовженим або за заявою учасника справи, яка має бути подана до закінчення встановленого строку, або з ініціативи суду.

Враховуючи, що Позивач була позбавлена можливості звернутись до суду із заявою про продовження процесуального строку на подання відзив до його закінчення, оскільки ухвала про відкриття касаційного провадження, а також сама касаційна скарга була отримана Позивачем __.__.202_ року, тобто після спливу встановленого судом строку для подання відзиву на касаційну скаргу, вважаємо, що існують обґрунтовані підстави для продовження Позивачу строку для подання відзиву з ініціативи Верховного Суду.

Позивач вважає касаційну скаргу Відповідача безпідставною та необґрунтованою і заперечує проти її задоволення з наведених нижче підстав.

Стосовно тверджень Відповідача про те, що суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин норми права без урахування висновків Верховного Суду.

Відповідач стверджує, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду, наведених в постановах від __.__.20__ року по справі № ____/_____/__-_ та від __.__.202_ року у справі № ____/_____/__-_, у зв’язку з чим судом апеляційної інстанції були порушені норми права, зокрема ч. 1 та 2 ст. 367 ЦПК України.

За твердженнями Відповідача Позивач мала змінити предмет або підстави позову, чого не зробила, а суд апеляційної інстанції безпідставно вийшов за межі вимог апеляційної скарги, що є порушенням принципів диспозитивності і змагальності процесу.

Позивач вважає, що зазначені доводи Відповідача не відповідають обставинам справи, а постанови Верховного Суду, на які Відповідач посилається, були ухвалені за інших обставин у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин, що виникли між сторонами даного спору.

Звертаємо увагу, що постанови Верховного Суду від __.__.202_ року по справі № ____/_____/__-_ Верховним Судом ніколи не ухвалювалось. В загальному доступі існує лише постанова Верховного Суду від __.__.20__ року у вищевказаній справі. Таким чином Відповідач формально посилається на неіснуючу постанову суду.

З аналізу постанови від __.__.20__ року № ____/_____/__-_ вбачається, що у цій справі Верховним Судом розглядався спір про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивачем у цій справі були заявлені позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог. В свою чергу судом апеляційної інстанції було частково задоволено апеляційну скаргу позивача та ухвалено рішення, яким стягнуто з відповідача середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки, хоча такої позовної вимоги позивач по справі взагалі не заявляв.

Таким чином у вищенаведеній постанові не є подібними ані предмет, ані підстави позову, ані склад сторін. Крім того, у цій справі позивач в первісному позові не заявляв вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

В нашому випадку ________________ в первісному позові заявляла вимогу про виселення Відповідача та її дітей з квартири без надання іншого житла і суд апеляційної інстанції надав такій вимозі правову оцінку в ході апеляційного розгляду справи, що відповідає вимогам ЦПК України.

З аналізу постанови Верховного Суду від __.__.202_ року по справі № ____/_____/__-_ що в цій справі розглядався спір про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.

Позовні вимоги ґрунтувалися на тому, що протягом тривалого часу відповідачі без поважних причин не проживають в квартирі, не несуть витрати на утримання житла, не сплачують комунальні послуги.

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги були задоволені частково: визнано відповідачів такими, що втратили право на користування житловою площею у квартирі позивача. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог суд виходив з того, що рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є підставою дня зняття цієї особи з реєстрації, тому додатково зобов`язувати уповноважений на це орган знімати особу з реєстрації є передчасним.

Рішенням суду апеляційної інстанції була задоволена апеляційна скарга одного з відповідачів у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції було скасоване повністю і у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі на вищезазначене рішення суду апеляційної інстанції, позивач посилалась, зокрема, на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно вийшов за межі розгляду справи, оскільки ухвалив судове рішення щодо учасників справи, які апеляційні скарги не подавали.

Задовольняючи касаційну скаргу, Верховний Суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі своїх повноважень та скасував рішення суду першої інстанції у тій частині, яка не оскаржувалась, і щодо прав відповідачів які не подавали апеляційні скарги.

Таким чином у спірних правовідносинах Верховний Суд зробив висновок, що апеляційний суд не має права скасовувати рішення суду першої інстанції у тій частині, яка стосується учасників справи, які не подавали апеляційну скаргу.

Тобто, у зазначеній постанові суд апеляційної інстанції скасував рішення в тій частині, яка стосується учасників справи, які апеляційні скарги не подавали.

В нашому ж випадку, ___________________________________. є єдиним позивачем у справі і саме вона звернулась з апеляційною скаргою. Тобто обставини, які досліджувались у постанові Верховного Суду, є відмінними від ситуації, що склалася у справі за позовом ___________________________________.

Відповідно до ч. 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Звертаючись до суду з позовом, Позивач заявляла наступні вимоги:

Визнати незаконними і скасувати рішення ___________________________________ районної в місті Києві державної адміністрації від __.__.202_, __.__.202_ та __.__.202_ року про реєстрацію місця проживання ___________________________________, ___________________________________ та ___________________________________ в квартирі № __ у будинку № __ по вул. ___________________________________ в місті Києві.
Визнати незаконними і скасувати рішення ___________________________________ районної в місті Києві державної адміністрації від __.__.202_ року про відмову у знятті з реєстрації місця проживання ___________________________________, ___________________________________ та ___________________________________ в квартирі № __ у будинку № __/__ по вул. ___________________________________ в місті Києві.
Зобов’язати Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію зняти ___________________________________, ___________________________________ та ___________________________________ з реєстрації місця проживання в квартирі № __ у будинку № __/__ по вул. ___________________________________ в місті Києві.
Виселити _____________________, ___________________________________ та ___________________________________ з квартири № __ у будинку № __/__ по вул. ___________________________________ в місті Києві без надання іншого житла.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції надійшла до суду апеляційної інстанції __ ________ 202_ року, а підписана була – __ ___________ 202_ року.

__.__.202_ року Відповідачів було знято з реєстрації місця проживання, про що Відповідачі самі зазначають у поданій касаційній скарзі.

Оскільки на момент подання апеляційної скарги Відповідачі були зняті з реєстрації у спірній квартирі, Позивачем оскаржувалось рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позову про виселення Відповідачів без надання їм іншого житлового приміщення.

З оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що апеляційна скарга була задоволена частково в частині позовних вимог про виселення Відповідачів з квартири, належної Позивачу, без надання іншого житла.

З мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається також, що на момент апеляційного розгляду було встановлено, що на даний час відповідачі вже зняті з реєстрації, у зв’язку з чим суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача є задоволення позовних вимог про виселення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не вирішував в ході перегляду справи в апеляційному порядку питання про зняття відповідачів з реєстрації, та не приймав з цього приводу будь-яких рішень, у зв’язку з чим вищенаведені висновки Верховного Суду, на які посилається Відповідач, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

З аналізу оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що суд скасував рішення суду першої інстанції частково.

Той факт, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції в резолютивній частині не зазначив про часткове скасування рішення суду першої інстанції, не свідчить про те, що судом було ухвалене неправильне або незаконне рішення.

У касаційній скарзі Відповідач наполягає на тому, що судом апеляційної інстанції були порушені норми процесуального права, зокрема ч. 1 та 2 ст. 367 ЦПК України.

Згідно ч. 1 статті 411 ЦПК України, порушення, на які посилається Відповідач, не є такими, що тягнуть за собою обов’язкове скасування рішення суду.

Крім того, згідно ч. 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбаченихпунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Згідно ч. 2 статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Враховуючи зазначене, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише за умови, якщо вони призвели до неправильного вирішення справи або ухвалення незаконного рішення, чого Відповідачем у касаційній скарзі не доведено.

Крім того, згідно ч. 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 412 ЦПК України визначено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Тобто, вимоги процесуального закону можуть бути лише порушені, а неправильно застосованими можуть бути лише норми матеріального права.

Такої підстави касаційного оскарження, як неправильне застосування норм процесуального права ЦПК України не передбачено, однак Відповідач посилається на те, що судом апеляційної інстанції не були враховані висновки Верховного Суду щодо застосування норм саме процесуального права, що не передбачено статтею 389 ЦПК України у якості підстави касаційного оскарження.

Частиною 2 статті 410 ЦПК України визначено, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи апеляційну скаргу та приймаючи рішення про виселення Відповідачів без надання іншого житлового приміщення, ухвалив законне і правильне рішення, у зв’язку з чим Позивач вважає, що наведені Відповідачем недоліки не можуть бути підставою для його скасування.

Стосовно доводів Відповідача про те, що вимога про виселення була похідною від вимог про визнання реєстрації відповідачів в квартирі незаконною.

Відповідач стверджує, що вимога про виселення, заявлена Позивачем, була похідною від вимог про визнання незаконними рішень ___________________________________ районної в місті Києві державної адміністрації про реєстрацію Відповідачів у квартирі Позивача, а також від визнання незаконним рішення про відмову у скасуванні реєстрації Відповідачів у цій квартирі.

У зв’язку з цим Відповідач стверджує, що суд апеляційної інстанції не мав права задовольняти вимогу про виселення, оскільки задоволення цієї вимоги залежало від задоволення вимоги про визнання реєстрації незаконною.

З такими доводами Відповідача Позивач не погоджується у зв’язку з нижченаведеним.

Згідно правового висновку Верховного Суду, наведеного в постанові від __ лютого 202_ року по справі № ___/_____/__ тлумачення пунктів 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України дає підстави зробити висновок, що предмет позову – це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову – це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Цивільне процесуальне законодавство не проводить розмежування позовних вимог на первинні та похідні позовні вимоги та резюмує, що кожна із заявлених вимог буде розглянута з дотриманням принципів пропорційності і верховенства права.

Таким чином, доводи Відповідача про те, що частина заявлених Позивачем позовних вимог є похідними, а частина основними, – є безпідставними.

Крім того, з аналізу позовної заяви вбачається, що у якості підстав для задоволення позовних вимог про виселення Позивач посилалась на те, що Відповідач в порушення вимог Закону України «Про іпотеку», Цивільного кодексу України, а також умов договору іпотеки, незаконно проживає у належній Позивачу квартирі.

З метою позасудового врегулювання спору, Позивачем була направлена вимога Відповідачу 1 про виселення з належної їй квартири разом з малолітніми дітьми у зв’язку із тим що вони зареєстровані в квартирі і користуються нею незаконно.

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від __ квітня 202_ року по справі № ___/_____/__, сама по собі реєстрація в певному місці проживання не дає особі права на користування певним житлом, якщо особа не проживала в ньому або втратила, або не набула статусу члена сім’ї власника цього житла.

У зазначеній постанови Верховний Суд також послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від __.__.202_ року по справі № ___/_____/__ (на яку також посилається і Позивач), зазначивши, що місце проживання відповідача у спірній квартирі зареєстровано __ листопада 201_ року без згоди іпотекодержателя. У справі, яка переглядається, інтереси позивача як власника спірної квартири, перевищують інтереси відповідачки, в якої припинилися правові підстави користування чужим майном.

Враховуючи зазначене, доводи Відповідача про те, що задоволення вимоги про виселення залежало від задоволення позовної вимоги про визнання незаконною їхньої реєстрації у належній Позивачу квартирі є безпідставними, оскільки як згідно чинного законодавства, так і практики Верховного Суду, реєстрація місця проживання в квартирі не тягне виникнення права користування такою квартирою. Відповідно, задоволення вимоги про виселення відповідачів не може залежати від того, чи було визнано незаконною їхню реєстрацію у такій квартирі.

Позивачем були заявлені ці вимоги разом лише у зв’язку з тим, що вони є пов’язаними між собою підставами виникнення та складом сторін, у зв’язку з цим процесуальним законодавством допускається їх об’єднання в одному позові. Однак усі ці вимоги є самостійними та не залежать одна від одної.

Оскільки на момент розгляду апеляційної скарги Відповідачі вже були зняті з реєстрації у належній Позивачу квартирі, для задоволення позовних вимог про виселення не мало жодного значення на якій підставі Відповідачі були зняті з реєстрації у належній Позивачу квартирі, адже ця інформація ніяк не могла вплинути на рішення суду.

У зв’язку із зазначеним вважаємо необґрунтованими доводи Відповідача про те, що Позивач мала змінити предмет чи підстави позову, адже загальними підставами позову був факт незаконного проживання та незаконної реєстрації Відповідачів у спірній квартирі.

Доводи касаційної скарги з приводу цього є безпідставними.

Стосовно доводів Відповідача про те, що суд не мав права розглядати дану справу, оскільки спір про виселення відповідачів вже був предметом судового розгляду.

Відповідач стверджує, що Київським апеляційним судом та Верховним Судом у справі № ___/_____/__вже був розглянутий спір між тими ж сторонами щодо виселення сім’ї Теслюк із квартири без надання іншого житла.

За результатами розгляду справи у задоволенні зазначених позовних вимог Позивача було відмовлено, оскільки суди дійшли висновку про те, що Відповідачі не підлягають виселенню без надання їм іншого житла.

У зв’язку з цим Відповідач вважає, що повторне звернення з вимогами в спорі між тими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав є підставою для закриття провадження у даній справі на підставі п. 3 ч. 1 статті 255 ЦПК України.

Зазначені доводи Відповідача вважаємо безпідставними з огляду на нижченаведене.

За загальним правилом, передбаченим пунктом 2 ч. 1 статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення, чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Питання про виселення ___________________________________ та ___________________________________ було предметом розгляду суду у справі № ___/_____/__.

За результатами розгляду вищезазначеної справи, у задоволенні позову ___________________________________. про виселення ___________________________________ та ___________________________________ було відмовлено. Проте підстави позову у справі № ___/_____/__є відмінними від підстав позову, заявлених у цій позовній заяві.

Позов – це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами – суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову – це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову – це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Зазначені висновки викладені в постанові Верховного Суду від __ липня 202_ року по справі № ___/_____/__.

Як вбачається з матеріалів справи № ___/_____/__, ___________________________________. зверталась із позовом до ___________________________________, ___________________________________, ___________________________________, ___________________________________ із позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень позовних вимог, просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, усунути перешкоди в користуванні належною їй на праві власності квартирою та виселити з неї відповідачів без надання іншого житлового приміщення.

Тобто предметом позову була вимога про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування житловим приміщенням та їх виселення без надання іншого житлового приміщення.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовувала тим, що у зв’язку з набуттям нею права власності на предмет іпотеки, яким є спірна квартира, Позичальник, а також члени її сім’ї втратили право користування житловим приміщенням, на підставі чого підлягають виселенню.

Тобто підставою позову у справі № ___/_____/__ ___________________________________ вказувала ту обставину, що відповідачі втратили право користування житловим приміщенням у зв’язку з переходом до неї права власності, у зв’язку із чим підлягають виселенню. Законність вселення ___________________________________ та її малолітньої дитини Позивачем не оспорювалась.

Крім цього, на момент звернення Позивача з вищевказаним позовом, у квартирі ще не був зареєстрований ___________________________________, оскільки він ще не народився на той момент. У зв’язку з цим вимога про його виселення Позивачем не заявлялась і судом не розглядалась.

У даному позові, основною підставою позову зазначена та обставина, що Відповідач 1 вселилася у квартиру, яка на той момент перебувала в іпотеці, без згоди Позивача як іпотекодержателя, тобто з порушенням діючого законодавства. З огляду на вищевикладене, Відповідач підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення. Оскільки реєстрація та вселення Відповідача у квартиру незаконні, то малолітні діти, яких Відповідач зареєструвала і поселила у належній Позивачу квартирі, також підлягають виселенню разом з Відповідачем.

Таким чином, підстави позову у справі № ___/_____/__та у даному позові є відмінними, а тому немає підстав закриття провадження за цим позовом.

Даний спір не є тотожним спору, який розглядався у справі № ___/_____/__також з огляду на те, що Позивач заявляє вимогу також щодо виселення малолітнього ___________________________________, яка не була предметом розгляду у попередній справі.

Зазначені обставини зазначались Позивачем у позовній заяві, до якої також додавались копія постанови Київського апеляційного суду від __.____.______ року по справі № ___/_____/__, а також копія постанови Верховного Суду від __.____.______року у цій же справі.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія позовної заяви ___________________________________. про виселення, яка розглядалася у справі № ___/_____/__(Том 1 а.с. __) , з якої вбачається, що підстави позову, вказані в ній є відмінними від підстав позову у даній справі.

У зв’язку з цим не заслуговують на увагу твердження Відповідача про те, що суд апеляційної інстанції не досліджував позовну заяву ___________________________________., подану у 201_ році.

На підставі зазначеного, вважаємо, що суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що позов у даній справі та позов у справі № ___/_____/__не є тотожними, оскільки підстави позову змінились.

Стосовно доводів Відповідача про неможливість застосування висновку суду, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від __ березня 202_ року по справі № ___/_____/__.

Відповідач стверджує, що нова судова практика ВС не є підставою для перегляду рішень суду, що набрали законної сили, що є безпідставним, оскільки, як було зазначено в пункті 3 цього Відзиву, позов у цій справі не є тотожним позову по справі № ___/_____/__і підстави для закриття провадження з цього приводу відсутні.

У даній справі також відсутнє рішення між тими самими сторонами про той самий предмет та з тих самих підстав, у зв’язку з чим не заслуговують на увагу доводи Відповідача про неможливість застосування висновків ВП ВС, наведених в постанові від __ березня 202_ року по справі № ___/_____/__ з цих підстав.

Безпідставними також ж аргументи Відповідача, що зазначену постанову ВП ВС неможна застосовувати до спірних правовідносин, оскільки у справі ___/_____/__ суд, окрім виселення осіб, також скасував їхню реєстрацію місця проживання, оскільки зі змісту постанову ВП ВС, а також зі змісту постанови апеляційного суду від __.__.202_ року по цій же справі, не вбачається, що суд приймав рішення про зняття відповідачів з реєстрації, а лише вирішував питання про їх виселення.

Не можуть бути взяті до уваги також аргументи Відповідача про те, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від __.____.______ року у справі № ___/_____/__ було зазначено про порушення умов п. 20.12. договору іпотеки, у зв’язку з чим Відповідач припускає, що договір іпотеки містив таку заборону, на відміну від договору іпотеки укладеного між ___________________________________. та ___________________________________, адже заборона передавати іпотечне майно в користування третім особам без згоди іпотекодержателя прямо випливає з приписів законодавства.

Про це було зазначено також і у постанові ВП ВС, висновки якої були застосовані до даних правовідносин.

Зокрема, зазначалось: «Разом з тим, і суд першої інстанції, і апеляційний суд встановили, що ОСОБА_1 вселилася до житлового будинку, який є предметом іпотеки, після укладення договору іпотеки без дозволу іпотекодержателя.

Згідно з вимогами частини третьої статті 9 Закону № 898-IV іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Тобто вселення ОСОБА_1 у спірний житловий будинок відбулося всупереч вимогам договору іпотеки та прямій забороні, що міститься у Законі № 898-IV».

На момент реєстрації Відповідача 1 у спірній квартирі діяв Закон України «Про іпотеку» в редакції від 06.11.2014 року (далі – Закон).

Згідно частини 2 статті 3 Закону взаємні права і обов’язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Згідно часини 5 статті 3 Закону іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частиною 3 статті 9 Закону передбачалось, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Частина 2 статті 10 Закону передбачала, що іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Частиною 3 статті 12 Закону визначалось, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до статті 575 ЦК України в редакції, яка діяла на момент реєстрації Відповідача 1 у спірній квартирі (далі – ЦК України), іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 2 статті 586 ЦК України також передбачалось, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

У пункті 2.4. Договору іпотеки, що був укладений між Позивачем та ___________________________________, та який діяв на момент реєстрації Відповідача 1 в спірній квартирі, передбачалось, що Іпотекодавець зобов’язаний:

не порушувати прав Іпотекодержателя, які надані останньому Законом України «Про іпотеку».
виконувати обов’язки, покладені на Іпотекодавця за Законом України «Про іпотеку».

Таким чином, на момент вселення та здійснення реєстрації Відповідача у спірній квартирі Закон України «Про іпотеку» та Цивільний кодекс України забороняли передачу предмета іпотеки в користування третім особам без згоди іпотекодержателя. Умовами укладеного між Позивачем та ___________________________________ договору іпотеки для останньої був передбачений обов’язок не порушувати прав Позивача, гарантованих Законом України «Про іпотеку», а також виконувати обов’язки, покладені на Іпотекодавця Законом України «Про іпотеку».

Враховуючи зазначене, доводи Відповідача про відсутність в договорі іпотеки пункту, який забороняє передавати предмет іпотеки в користування, є безпідставними, оскільки така заборона була передбачена Законом.

Не можуть братися до уваги також доводи Відповідача про те, що ___________________________________, яка була стороною договору, не залучалась до участі у справі.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є вимога про виселення Відповідачів, які незаконно вселились в той час, як Закон України «Про іпотеку» забороняв іпотекодавцю передавати предмет іпотеки в користування третіх осіб без згоди іпотекодержателя.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Спір у даній справі виник не у зв’язку з порушенням ___________________________________ умов договору іпотеки, а у зв’язку із незаконним вселенням та реєстрацією Відповідачів в квартиру, яка на той момент була предметом іпотеки. Враховуючи зазначене, спір у даній справі не стосується прав та інтересів ___________________________________ і в ньому не вирішується питання про права та обов’язки останньої.

Відповідач у поданій касаційній скарзі намагається зосередити увагу суду на умовах договору іпотеки, стверджуючи, що суд встановив факт порушення договору іпотеки, в той час як заборона на передачу в користування предмета іпотеки була передбачена Законом України «Про іпотеку», і саме на цій підставі судом апеляційної інстанції були задоволені позовні вимоги Позивача про виселення Відповідачів.

Доводи Відповідача про те, що суд апеляційної інстанції вирішив питання про права та обов’язки ___________________________________ є помилковими.

Крім того, відповідно до ч. 1 статті 53 ЦПК України Відповідач не була позбавлена права просити суд про залучення до участі у справі ___________________________________ у якості третьої особи, якщо вважала, що судом вирішується питання про права та обов’язки ___________________________________ Однак ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції Відповідачем цього не було зроблено.

На підставі зазначеного вважаємо також необґрунтованими доводи Відповідача про те, що іпотечний договір не містить жодних умов щодо заборони реєстрації місця проживання у квартирі ___________________________________ членів своєї сім’ї в майбутньому.

За умовами підпунктів 2.4.1. та 2.4.2. пункту 2.4. Договору іпотеки іпотекодавець зобов’язаний не порушувати права Іпотекодержателя, надані останньому Законом України «Про іпотеку», а також виконувати обов’язки, покладені на іпотекодавця Законом України «Про іпотеку».

Враховуючи зазначене, договір Іпотеки містить обов’язок іпотекодержателя дотримуватись умов Закону України «Про іпотеку», яким заборонено передавати предмет іпотеки в користування без згоди іпотекодержателя.

Посилання Відповідача на те, що на момент реєстрації місця проживання Відповідачів в квартирі законодавством не вимагалась згода іпотекодержателя не спростовують зазначених доводів, оскільки реєстрація місця проживання не дає особі права на користування певним житлом, тобто реєстрація місця проживання і фактичне користування житлом для проживання є різними поняттями, які Відповідач помилково ототожнює у касаційній скарзі.

У зв’язку з цим вважаємо, що суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені в постанові від __.____.______ року по справі № ___/_____/__ підлягали застосуванню і до правовідносин, які виникли між сторонами у даному спорі.

Також звертаємо увагу суду, що згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від __.__.202_ року по справі № ___/_____/__, а також постанови Великої Палати Верховного Суду від __ червня 201_ року у справі № ___/_____/__, від __ липня 201_ року у справі № ___/_____/__ (___/_____/__)) висновок органу опіки та піклування не містить ознак рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії – він не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.

Враховуючи наведене, висновок органу опіки та піклування про недоцільність виселення малолітніх дітей Відповідача, не має для суду обов’язкового характеру і оцінюється судом в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Стосовно доводів Відповідача про те, що ___________________________________ все життя проживала в квартирі, яка була предметом іпотеки.

Відповідач намагається довести, що вона проживала в квартирі на момент укладення договору іпотеки її матір’ю, у зв’язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що повторно зареєструвавшись в іпотечній квартирі вона діяла з використанням «права на зло» всупереч принципам добросовісності.

Однак з матеріалів справи вбачається, що всі дії Відповідача були спрямовані на уникнення цивільно-правової відповідальності її матір’ю та вчинення перешкод для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, за умовами договору позики грошових коштів від __.__.201_ року ___________________________________ зобов’язувалась повернути Позивачу позику до __ березня 201_ року.

На підставі Договору № 1 про внесення змін до договору позики грошових коштів від __.__.201_ року за № ___, укладеного __.__.20__ року, Сторони внесли зміни до п. 2 Договору в частині строку повернення позики, у зв’язку з чим позика мала бути повернута до __.__.20__ року.

__.__.20__ року, тобто через тиждень після того, як строк повернення позики був продовжений до __.__.20__ року, ___________________________________ подає заяву про реєстрацію місця проживання в квартирі, на що ___________________________________ дає згоду без дозволу ___________________________________. як іпотекодержателя.

На той момент ___________________________________, яка не повернула позику, вже мала розуміти, що вона не зможе повернути борг до __.10.201_ року, у зв’язку з чим дії ___________________________________ та ___________________________________ були спрямовані на уникнення цивільно-правової відповідальності за невиконання умов договору, оскільки вони розуміли, що у разі неповернення позики в строк Позивач матиме можливість звернути стягнення на квартиру.

__.__.201_ року до Позивача перейшло право власності на предмет іпотеки – квартиру.

Цього ж самого дня ___________________________________ реєструє в квартирі, яка вже була власністю Позивача, свого сина – ___________________________________, __.__.20__ року, при цьому за згоди батька дитини – ___________________________________, який ніколи не проживав у квартирі, яка була предметом іпотеки, що є дивним, адже місце проживання дитини могло б бути зареєстроване за місцем проживання батька.

Такі дії ___________________________________ свідчать про те, що вона добре розуміла для чого вона реєструється в спірній квартирі, адже на момент реєстрації вона вже була вагітною і усвідомлювала той факт, що реєстрація в квартирі малолітньої дитини істотно ускладнить або унеможливить звернення стягнення на таку квартиру Позивачем.

Отже, факт реєстрації в квартирі, яка була предметом іпотеки, ___________________________________, яка на момент реєстрації була вагітною, після того, як ___________________________________ не повернула позику в строк, свідчить про те, що дійсним наміром такої реєстрації, було перешкоджання зверненню стягнення на квартиру.

Про це свідчить також та обставина, що ___________________________________ вдалося переконати ___________________________________. продовжити строк повернення позики ще на 6 місяців, адже приблизно через 6 місяців мала народитися дитина у ___________________________________

Крім того, та обставина, що __.__.202_ року ___________________________________ зареєструвала в квартирі новонароджену дитину і в той самий день до Позивача перейшло право власності на таку квартиру, свідчить про умисний характер дій Відповідача, які були спрямовані на уникнення звернення стягнення на квартиру.

В подальшому, коли вже тривали судові процесу, у яких ___________________________________ та ___________________________________ оскаржували перехід права власності на квартиру до Позивача, ___________________________________, будучи обізнаною про наявність таких судових процесів, а також про те, що право власності на квартиру вже належить Позивачу, без згоди останньої зареєструвала в квартирі ще одну дитину – ___________________________________, __.__.202_ року.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, вважаємо, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що ___________________________________, реєструючи місце проживання в квартирі, а також реєструючи там своїх дітей діяла з використанням «права на зло» всупереч принципам добросовісності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ч. 2 статті 410 ЦПК України).

Позивач вважає, що судом апеляційної інстанції було ухвалене правильне по суті рішення, досліджено усі зібрані докази та надано їм належну правову оцінку, а також враховані висновки Верховного Суду стосовно застосування норм матеріального права до спірних правовідносин.

Доводи касаційної скарги, не спростовують висновків оскаржуваної постанови суду, та не можуть бути підставою для її скасування, оскільки матеріали справи підтверджують, що Відповідач незаконно вселилася у квартиру та почала реєструвати там своїх дітей задля перешкоджання Позивачу звернути стягнення на квартиру та допомоги своїй матері уникнути цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов’язання.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 42,43, 48, 49, 395, 409, 410 ЦПК України, –

ПРОСИМО СУД:

Продовжити ________________________ строк для подання відзиву на касаційну скаргу та приєднати цей відзив до матеріалів справи.
Залишити без задоволення касаційну скаргу ___________________________________, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ___________________________________ і ___________________________________, а постанову Київського апеляційного суду від __ липня 202_ року у справі № / / – без змін.

Додатки:

Копія конверта, в якому позивачем було отримано ухвалу суду про відкриття касаційного провадження – на 1 арк.;
Роздруківка з сайту Укрпошти на підтвердження дати отримання ухвали суд з касаційною скаргою – на 1 арк.;
Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю – на 1 арк.;
Ордер на надання правничої допомоги – на 1 арк.;
Докази направлення відзиву на адресу інших учасників справи (для суду).

__.__.202_ року

Представник позивача ________

Language switcher

Зв'язатися з нами

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу

Графік

Контакти