Опубликовано: 12.12.2024

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

17507, Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Котляревського, 62

Позивач: __________________________________

Місце проживання: __________________________________

РНОКПП: __________________________________

Тел.: ______________________________

Електронна пошта: _____________________

Електронний кабінет: відсутній

Відповідач 1: __________________________________

Місце проживання: __________________________________

Поштова адреса:

РНОКПП: __________________________________

Тел.: не відомий

Електронна пошта: не відома

Електронний кабінет: відсутній

Відповідач 2:

Акціонерне товариство «__________________ БАНК»

Місцезнаходження: __________________________________

Код ЄДРПОУ: __________________________________

Тел.: ______________________

Електронна пошта: ________________________

Електронний кабінет: наявний

Відповідач 3: Акціонерне товариство «________БАНК»

Місцезнаходження: _______________________________

Код ЄДРПОУ: __________________________________

Тел.: ___________________

Електронна пошта: не відома

Електронний кабінет: наявний

Відповідач 4: __________________________________

Місце проживання: ______________________________

РНОКПП: _______________

Тел.: не відомий

Адреса електронної пошти: не відома

Електронний кабінет: відсутній

Відповідач 5: Товариство з обмеженою відповідальністю

«____________________________»

Місцезнаходження: _________________________________

Код ЄДРПОУ: ____________________

Тел.: __________________________

Електронна пошта: ____________________________

Електронний кабінет: наявний

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідачів:

 

Приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області

____________________________________________

Місцезнаходження: ___________________________

РНОКПП: не відомий

Тел.: _______________________________________

Електронна пошта: ___________________________

Позов немайнового характеру

Судовий збір: _______ грн. 40 коп.

 

ПОЗОВНА ЗАЯВА

 

          __ листопада 201_ року між Публічним акціонерним товариством «______банк» (далі – Банк) та __________________________________ (далі- Відповідач 1) був укладений Договір про надання споживчого кредиту (з Правилами) № ________________ (далі – Кредитний договір), згідно п. 1.1. якого Банк надав Відповідачу 1 кредит, а Відповідач 1 зобов’язувався користуватися наданим кредитом та повернути його, та сплатити плату за користування кредитними коштами.

Згідно п. 2.1. Кредитного договору, сума кредиту становила ____________, 68 грн..

Пунктом 3.1. Кредитного договору було передбачено, що з метою забезпечення виконання зобов’язань Позичальника Банком приймається:

• іпотека, а саме: житловий будинок загальною площею ______, 9 кв.м., та земельна ділянка загальною площею _____ кв.м., що знаходиться за адресою: __________________________________________;
• порука __________________________________, код за ДРФО ______________.

На виконання умов Кредитного договору між Відповідачем 1 та Банком був укладений Договір іпотеки ____-_____/1 від __.__.201_ року (далі – Договір іпотеки), згідно п. 1.1. якого Відповідач 1 передав в іпотеку Банку у якості забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором належне йому майно, а саме: жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: _______________________________________ (далі – Будинок).

Разом з Будинком Відповідач 1 передав в іпотеку також земельну ділянку, яка розташована за адресою: _________________________, площею _____ кв.м. з кадастровим номером: _____________________________________.

За п. 1.3. Договору іпотеки іпотекою за цим Договором забезпечуються виконання Основного зобов’язання за Кредитним договором, а також відшкодування витрат іпотекодержателя, пов’язаних із пред’явленням вимоги за основним зобов’язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання та збереження предмету іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки та інших збитків, що можуть бути завдані Іпотекодавцем порушенням основного зобов’язання або інших умов даного Договору.

У зв’язку з невиконанням Відповідачем 1 зобов’язань за кредитним договором в останнього утворилась заборгованість, у зв’язку з чим Банк звернувся до суду

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від __.__.202_ року по справі № ___/____/___, яке набрало законної сили __.__.202_ року позов акціонерного товариства «________банк» до __________________ та __________________ про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволений частково.

Стягнуто солідарно з __________________ та __________________ на користь акціонерного товариства «_____________________банк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту (з правилами) № ________________ від __.__.201_ року в розмірі ___________ грн. 51 коп.

Стягнуто з __________________ на користь Банку судові витрати в сумі __ грн. 46 коп.

Стягнуто з __________________ на користь Банку судові витрати у сумі __ грн. 46 коп.

__.__.202_ року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області на підставі зазначеного рішення суду було видано два виконавчі листи.

__.__.202_ року приватним виконавцем __________________ вищевказані виконавчі листи були повернуті на підставі заяви стягувача, про що свідчить відмітка виконавця, зроблена на них.

В подальшому право вимоги за Кредитним договором було відчужене Банком.

Зокрема, __.__.20__ року між АТ «_____________________банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «__________________» був укладений договір факторингу від __.__.20__ року № __/__/__ (далі – Договір факторингу), а також договір відступлення прав вимоги за Договором іпотеки № ____-_____/_, посвідченим __ листопада 201_ року ______________________, приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області за реєстровим номером _______.

За умовами вищезазначених договорів, Банком було відчужено на користь ТОВ «__________________» право вимоги до Відповідача 1 за Кредитним договором, а також за Договором іпотеки.

В подальшому __.__.20__ року між ТОВ «__________________» та ______________________ був укладений Договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги грошових зобов’язань № __.__/20___ДФ, згідно п. 2.1. якого відповідно до умов та в порядку цього Договору, ТОВ «__________________» відступило на користь ______________________ своє право вимоги до Відповідача 1, а ______________________ набула право вимоги ТОВ «__________________» за Кредитним договором та Договором забезпечення у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають:

• права вимоги до Боржника, Поручителя та Майнового поручителя (іпотекодавця), включаючи право вимоги до правонаступників Боржника, спадкоємців Боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов’язки Боржника або які зобов’язані виконати обов’язки Боржника за Кредитним договором та/або Договором забезпечення з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до нього, які виникли з укладеним Кредитним договором та / або на інших підставах;
• право оскаржувати недійсність або припинення Права вимоги, а також припинення / ліквідацію Боржника у судовому та позасудовому порядку;
• право звернення до державних органів, органів нотаріату, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, в межах прав та повноважень власника Права вимоги та /або кредитора за Правом вимоги, які передбачені чинним законодавством України та укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись Боржника, правонаступників чи спадкоємців Боржника, тощо;
• Права вимоги, а також інші права кредитора за Правом вимоги, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у разі скасування рішень про їх недійсність чи припинення або у разі скасування припинення чи ліквідації Боржника на підставі цього Договору.
• Право набути у власність гроші та / або майно чи отримати грошові кошти та / або відшкодування за наслідками недійсності чи нікчемності кредитного договору, тощо;
• Інші права, що пов’язані або випливають із Права вимоги.

Пунктом 2.4. Договору про відступлення права вимоги передбачено, що загальний розмір (обсяг) Прав вимоги, що відступаються по заборгованості Боржника станом на дату укладення цього Договору, визначений у Додатку № 1 до цього Договору.

Згідно Додатку № 1 до вказаного Договору «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та Боржників / Поручителів за такими договорами» ______________________ було передане право вимоги за Договором кредиту, укладеним з Відповідачем, а також за двома договорами поруки, укладеними з __________________

Також __.__.20__ року між ТОВ «__________________»  та ______________________ був укладений Договір про відступлення права вимоги (цесії) за Договором іпотеки № ____-_____/_ від __.__.201_ року, посвідченим ______________________ приватним нотаріусом ______________________ області за реєстровим номером № _____.

Згідно пункту 1.1. цього Договору у зв’язку з укладенням між Цедентом та Цесіонарієм Договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги грошових зобов’язань № __.__/202__/__ від __ жовтня 202_ року, відповідно до якого Цедент відступив Цесіонарію всі права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту (з Правилами) № ________________ від __.__.201_ року, разом з усіма додатками до нього ( у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями та викладеннями у новій редакції, що є його невід’ємною частиною (надалі – Кредитний договір), укладеним між громадянином України __________________________________, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків __________________________________ (надалі іменується Боржник) та Публічним акціонерним товариством «_____________________банк», код ЄДРПОУ ______________ (правонаступником всіх прав та обов’язків якого є Акціонерне товариство «_____________________банк»), Цедент відступає, а Цесіонарій набуває прав Цедента, належних Цеденту згідно з Договором іпотеки № ____-_____/_ від __.__.201_ року, посвідченого ______________________ приватним нотаріусом _____________ МНО Чернігівської області, за реєстр. № ______ (надалі – Договір іпотеки) разом з усіма додатковими договорами (угодами) , договорами про внесення змін, змінами і доповненнями та викладеннями у новій редакції, що є його невід’ємною частиною, укладеним між Публічним акціонерним товариством «_____________________банк», код ЄДРПОУ ______________ (правонаступником всіх прав та обов’язків якого є Акціонерне товариство «_____________________банк» та __________________________________, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків __________________________________ (надалі іменується Іпотекодавець).

Пунктом 1.2. цього Договору сторони передбачили, що за ним Цесіонарій набуває право замість Цедента одержати, переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавців, у порядку, визначеному Договором іпотеки та Законом України «Про іпотеку», задоволення всіх своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих відсотків, комісій, можливої неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, тощо), які випливають з умов Кредитного договору та/або Договору іпотеки за рахунок майна, вказаного в п. 1.4. цього Договору.

Таким чином, на підставі Договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги грошових зобов’язань № __.__/202__ДФ від __.__.20__ року та Договору про відступлення права вимоги (цесії) за Договором іпотеки № ____-_____/_ від __.__.201_ року ______________________ набула право вимоги до Відповідача 1, а також право на задоволення своїх вимог за рахунок майна, переданого в іпотеку.

Згідно Додатку № 1 до Договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги грошових зобов’язань № __.__/202__ДФ від __.__.20__ року, заборгованість Відповідача 1 перед ______________________ на дату відступлення права вимоги становила _____, 75 грн.

__ квітня 202_ року між ______________________ (Продавець) та _____________________ (Покупець) (далі – Позивач) був укладений Договір купівлі-продажу, згідно п. 1 якого Продавець, діючи відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку», розуміючи значення своїх дій, без будь-якого примушення, як фізичного так і морального, продав, а Покупець купив житловий будинок, що розташований за адресою: Чернігівська обл., __________________________ та земельну ділянку, площею ___ га, кадастровий номер: ____________, на якій розміщений даний житловий будинок, далі – нерухоме майно та/або предмет іпотеки.

Згідно пункту 11 вказаного Договору купівлі-продажу, він був укладений в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку», та в розумінні статті 36 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання виконання порушеного зобов’язання Боржника перед Іпотекодержателем (Продавцем), виконання якого забезпечене договором іпотеки.

Отже, на підставі вищевказаного Договору купівлі-продажу Позивач набула право власності на жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, __________________________ (далі – будинок) а також на земельну ділянку з кадастровим номером _________________________, яка розташована за адресою: Чернігівська область, ___________________-_, площею ____ кв.м. (далі – земельна ділянка).

Також була проведена державна реєстрація за Позивачем права власності на вищевказане нерухоме майно, про що свідчать Витяги з Державного реєстру речових прав від __.__.202_ року № ______ та № ________, сформовані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ____________________.

Після набуття права власності на зазначені будинок та земельну ділянку Позивачу стало відомо, що на належне їй майно накладений арешт. Арешт накладений приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області ______________________________ (далі – Виконавець та/або Третя особа) у провадженні якого перебуває зведене виконавче провадження № __________ щодо примусового виконання декількох виконавчих документів, боржником у яких виступає __________________________________ (Відповідач 1).

Постановою приватного виконавця __________________ від __.__.202_ року про арешт майна боржника у вищевказаному зведеному виконавчому провадженні № ________ був накладений арешт на майно боржника –__________________, а саме:

• Земельну ділянку, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: ______________________, кадастровий номер: ____________________________, яка знаходиться за адресою: Чернігівська обл., ______________________.
• Житловий будинок, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна _____________________, який розташований за адресою: Чернігівська обл., _____________.

У зв’язку з цим Позивач звернулась до Виконавця із заявою про зняття арешту з належного їй майна, яка на момент подання цього позову не задоволена.

Таким чином право власності Позивача порушується, оскільки накладений на належне їй майно арешт, унеможливлює розпорядження Позивачем цим майном на власний розсуд, в той час як Позивач не є боржником у виконавчому провадженні в рамках якого був накладений арешт на її будинок та земельну ділянку.

Відповідно до положень ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частина 1 статті 15 ЦК України також передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтями 575, 577 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

 

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі – Закон), іпотека — вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 6 статті 3 Закону встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов’язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно ч. 7 статті 3 Закону пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом — у черговості їх державної реєстрації.

Статтею 4 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація іпотеки на будинок та земельну ділянку, належні Позивачу, відбулася ще у 201_ році на підставі Договору іпотеки, укладеного між Банком та Відповідачем 1.

В подальшому право вимоги за Договором іпотеки переходило до нових кредиторів. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацією іпотеки від __.__.20__ року, останній раз Іпотекодержателем було зареєстровано ______________________

Таким чином, іпотека на належне Позивачу нерухоме майно, була зареєстрована ще __.__.201_ року.

Згідно ч. 1 статті 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 1 статті 12 Закону у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання — звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 4 статті 33 Закону передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За частиною 6 статті 33 Закону якщо предметом іпотеки є два або більше об’єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Частина 1 статті 36 Закону передбачає, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Абзацами 1 та 3 ч. 3 статті 36 Закону встановлено, що Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Пунктом 4.2. Договору іпотеки було передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі:

• Рішення суду;
• Виконавчого напису нотаріуса;
• Позасудових способів звернення стягнення у відповідності до умов цього Договору та вимог законодавства України.
• З інших, передбачених законодавством України підстав.

Пунктом 4.3. Договору іпотеки визначалось, що право визначення підстави та способу звернення стягнення належить Іпотекодержателю.

Відповідно до п. 4.5. Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки з застосуванням позасудових способів звернення стягнення здійснюється відповідно до розділу 5 цього Договору та згідно вимог законодавства України.

Пунктом 5.1. Договору іпотеки встановлено, що сторони домовились, що звернення стягнення на Предмет іпотеки може відбуватися шляхом позасудового врегулювання на підставі та відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься у Розділі 5 цього Договору.

Згідно підпункту 5.2.2. п. 5.2. Договору іпотеки сторони передбачили, що під застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя Сторони розуміють ініціювання застосування Іпотекодержателем одного з наступних способів позасудового врегулювання спору: право Іпотекодержателя від свого імені або від імені Іподекодавця продати Предмет іпотеки будь-якій третій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому законодавством України.

Враховуючи вищезазначене, ______________________ від власного імені у законний спосіб продала будинок та земельну ділянку, які належали Відповідачу 1 на користь Позивача, тим самим реалізувавши позасудовий спосіб врегулювання заборгованості, передбачений Договором про іпотеку та статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) — це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження» встановлена черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення вартості заставленого майна.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред’явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо:

• право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
• вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю;
• наявна письмова згода заставодержателя.

Згідно ч. 3 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

Відповідно до ч. 5 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 7 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Зі змісту наведених норм права випливає, що в разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно, оскільки звернення стягнення на таке майно можливе лише після задоволення вимог іпотекодержателя.

З постанови Виконавця про накладення арешту на майно боржника вбачається, що вона була винесена __.__.202_ року, тобто пізніше, ніж була зареєстрована іпотека на будинок та земельну ділянку, належні Позивачу.

Зі змісту зазначеної постанови вбачається також, що усі зобов’язання Відповідача 1 в рамках зведеного виконавчого провадження № ________ виникли пізніше, ніж відбулася державна реєстрація іпотеки в 201_ році.

Таким чином, ______________________ мала переважне право перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

В свою чергу Позивач не є стороною виконавчого провадження, а також не відповідає за зобов’язаннями Відповідача 1 перед його кредиторами у зведеному виконавчому провадженні № ______________________, а тому Виконавцем не може бути звернуто стягнення на майно, право власності на яке перейшло до Позивача.

Однак на момент подання цього позову арешт майна зберігає чинність та порушує право власності Позивача.

Крім того __.__.202_ року Позивач звернулась до Центру надання адміністративних послуг ________________ із заявою про реєстрацію місця проживання у належному їй будинку. У зв’язку з наявним арештом Позивачу було відмовлено у реєстрації місця проживання, що також підтверджує факт порушення прав Позивача на користування та розпорядження належним їй нерухомим майном.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частина 1 статті 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений  цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно чч. 1, 2 статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Отже, оскільки накладеним арештом порушується право Позивача на розпорядження належним йому майном, Позивач вважає за необхідне звернутись до суду з позовом про зняття арешту з належних йому будинку та земельної ділянки.

Щодо способу захисту, обраного Позивачем.

Згідно висновків Верховного Суду, наведених в постанові Великої Палати від 12.02.2020 року по справі № 813/1341/15, Оскарження дій і рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна, не приведе до належного захисту прав позивача, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 60 Закону № 606-ХІV.

Вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна на даний момент визначений частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», якою не передбачено, що арешт може бути скасований виконавцем у випадку, якщо право власності на арештоване майно перейшло до третьої особи в порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку».

Крім того, стаття 59 вищевказаного Закону прямо передбачає, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Таким чином, у даному випадку підставою для зняття арешту з майна Позивача може бути лише рішення суду, яке набрало законної сили.

У зв’язку з цим Позивач звертається до суду з позовом про скасування арешту майна.

Щодо підсудності даного позову суду загальної юрисдикції:

          Згідно висновків Верховного Суду, наведених в постанові від 04.10.2023 року у справі № 337/2402/23, у якій розглядались подібні правовідносини, «одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов’язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов’язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі N 643/3614/17 (провадження N 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі N 905/386/18 (провадження N 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Отже, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що оскільки ОСОБА_1 як спадкоємець після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 не була залучена стороною виконавчого провадження N НОМЕР_2, в межах якого був накладений арешт на майно останнього, вона не є суб’єктом права на подачу такої скарги в порядку статті 447 ЦПК України, тобто не може звертатись зі скаргою на дії державного виконавця в межах виконавчого провадження N НОМЕР_2, яке знищене».

Таким чином, згідно зазначеної постанови, в тому разі, якщо особа не є стороною виконавчого провадження, для неї передбачений окремий спосіб захисту порушеного права, а саме – подання позову про зняття арешту з майна.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року по справі № 554/8004/16-ц, у якій також досліджувались аналогічні правовідносини, зазначалось, що  ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15). Близький за змістом припис є у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

          Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін переважно є фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесене до інших видів судочинства.

   Велика Палата Верховного Суду вже виснувала щодо обставин, за яких питання про звільнення майна з-під арешту слід розглядати за правилами цивільного судочинства: якщо позивачі звернулися до суду для захисту їхнього порушеного права на майно, на яке державний виконавець наклав арешт в інтересах інших осіб, такі правовідносини мають приватноправовий характер, а тому спір слід вирішувати за правилами цивільного чи господарського судочинства (див. постанови від 13 вересня 2019 року у справі № 815/615/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 806/932/16 і від 11 березня 2020 року у справі № 803/1485/17).

 У постанові від 22 січня 2020 року у справі № 340/25/19 за позовом фізичної особи до органу державної виконавчої служби про визнання неправомірною відмови щодо зняття арешту з майна та зобов`язання зняти арешт Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для визначення юрисдикції суду необхідно встановити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби з накладення арешту на певне майно, то такий спір треба розглядати за правилами адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності чи іншого речового права, то ці спори слід розглядати за правилами цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин. Оскільки підставою позову позивачка визначила наявність арешту, накладеного на невизначене майно спадкодавця, що перешкоджає їй в оформленні спадкових прав на нерухоме майно, Велика Палата Верховного Суду вважала, що позов спрямований на захист цивільних прав позивачки, пов`язаний з оформленням права власності на спадкове майно та фактично є різновидом негаторного позову, який треба розглядати за правилами цивільного судочинства.

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 813/1341/15 за позовом юридичної особи-іпотекодержателя до органу державної виконавчої служби про визнання протиправною та скасування постанови відповідача у частині накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, та зобов`язання відповідача звільнити майно з-під арешту, Велика Палата Верховного Суду, враховуючи характер спірних правовідносин, які стосувалися порушення права позивача на задоволення його вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами боржника, виснувала, що спір є цивільно-правовим. Тому залежно від суб`єктного складу його слід вирішувати за правилами цивільного або господарського судочинства.

Отже, оскільки Позивачем у даному спорі виступає фізична особа, то спір підлягає вирішенню судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Крім цього, відповідно до ч. 2 статті 30 ЦПК України позови, про зняття арешту з майна пред’являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Оскільки нерухоме майно, належне Позивачу, знаходиться в місті Прилуки Чернігівської області, то даний спір підсудний Прилуцькому міськрайонному суду Чернігівської області.

Попередній розрахунок судових витрат.

          Відповідно до ч. 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.           Згідно ч. 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.          Відповідно до ч. 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

          На момент подання даного позову Позивачем понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі _____ грн. 20 коп.

Крім цього, на момент звернення із даним позовом, позивачем понесено витрат на правову допомогу у розмірі ______00 гривень.

Разом з цим в процесі розгляду справи Позивач може понести інші судові витрати, орієнтовний розмір яких становить _______00 грн. На виконання п. 6 ч. 3 статті 175 ЦПК України повідомляємо, що заходи досудового врегулювання спору між позивачем та відповідачем не здійснювались.           На виконання п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомляємо суд, що заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви позивачем не здійснювались.          На виконання п. 10 ч. 3 статті 175 ЦПК України Позивач підтверджує, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 4, 12, 19, 23, 28, 42, 43, 48, 58, 60, 62, 64, 76-81, 83,133, 137, 141, 174, 175, 176, 177 ЦПК України, —

ПРОСИМО СУД:

1. Зняти арешт з належного __________________________ нерухомого майна, який накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області ____________________________ від __.__.202_ року у зведеному виконавчому провадженні № ______________________, а саме:

• — земельної ділянки, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: ______________________, кадастровий номер: _____________________, загальна площа  ______ га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, адреса: Чернігівська обл., __________________________________;
• — житлового будинку, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: ________________________, загальна площа _____ кв.м., житлова площа: ____ кв.м., адреса: Чернігівська область, ______________________________.

2. Стягнути солідарно з ___________________________, Акціонерного товариства «___________________ БАНК», Акціонерного товариства «______________БАНК», _______________________, Товариства з обмеженою відповідальністю «__________________» на користь _____________________ понесені судові витрати.

 

Додатки:

1. Квитанція про сплату судового збору – на 1 арк.;
2. Копія паспорту позивача (оригінал наявний у позивача) – на 5 арк.;
3. Копія РНОКПП позивача (оригінал наявний у позивача) – на 1 арк.;
4. Копія договору про надання споживчого кредиту від __.__.201_ року (оригінал наявний у позивача) – на __ арк.;
5. Копія договору іпотеки від __.__.201_ року (оригінал наявний у позивача) — на 11 арк.;
6. Копії виконавчих листів від __.__.202_ року (оригінал наявний у позивача) – на 4 арк.;
7. Копія Договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги грошових зобов’язань № __.__/202____ (оригінал наявний у позивача) – на _ арк.;
8. Копія акту приймання-передачі прав вимоги (оригінал наявний у позивача) — на 1 арк.;
9. Копія договору про відступлення права вимоги грошових зобов’язань (оригінал наявний у позивача) — на __ арк.;
10. Копії витягів з реєстру про реєстрацію іпотеки за ТОВ «__________________» (оригінал наявний у позивача) — на 2 арк.;
11. Копії витягів з реєстру про реєстрацію іпотеки за ______________________ (оригінал наявний у позивача) – на 4 арк.;
12. Копія договору купівлі-продажу нерухомого майна від __.__.202_ року (оригінал наявний у позивача) – на арк.;
13. Копії витягів про реєстрацію права власності на майно за Позивачем (оригінал наявний у позивача) – на 3 арк.;
14. Копія постанови від __.__.202_ року про арешт майна у ЗВП № ______________________ (оригінал наявний у третьої особи) – на 4 арк.;
15. Копія заяви про зняття арешту з майна з доказами направлення (оригінал наявний у позивача) – на __ арк.;
16. Копія заяви про зняття із зареєстрованого місця проживання (оригінал наявний у Позивача) – на 2 арк.;
17. Копія заяви про реєстрацію місця проживання (оригінал наявний у Позивача) – на 2 арк.;
18. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю – на 1 арк.;
19. Ордер на надання правничої допомоги – на 1 арк.;
20. копія позовної заяви з додатками для інших учасників справи.

 

__.__.202_ року

Позивач                                                       _____________________